“Я приїжджаю для того, щоб допомогти вам ставати кращими”, – Річард Вагнер

806

Ідея цього інтерв’ю виникла спонтанно. Пост у Фейсбук, короткі перемовини з кількома людьми і ось після обіду в звичайний робочий день, ми, озброївшись диктофоном та фотоапаратом, пішли до Центральної міської клінічної лікарні. Піднявшись на 5 поверх лор відділення нас попросили зачекати в коридорі.

“Пан Річард зараз проводить складну операцію. Ми покличемо Вас, коли він вийде. Можливо, за годину”, – ввічливо відповіли нам медсестри. З ним був  його асистент, завдяки якому і відбулося це інтерв’ю – Роман Фіщук.

img_4300

І справді, десь за годину Річард Вагнер з життєрадісним обличчям вийшов з операційної – хірургічне втручання пройшло успішно. Як виявилось, воно було вже третім за день.

Через кілька хвилин нас запросили в кімнату для відпочинку. Там пан Вагнер ласкаво пригостив усіх печивом. Ось так і розпочалась розмова з одним із найвідоміших у світі отохірургом,волонтером та американським медиком Річардом Вагнером.

Окрім медичної практики та волонтерства, пан Вагнер є професором медичного факультету Університету Джорджтаун штату Вашингтон.

Що цікаво, цей американський спеціаліст має українське коріння. Його родичі з України, з Кам’янця Подільського. До приїзду сюди він цього не знав. Це сталося коли він відвідав українські заклади харчування і згадав, що бабця готували йому страви з такими самими назвами. Як йому вдалося з’ясувати, його предки емігрували до США наприкінці ХІХ століття.

 – Як пройшла операція?

 – Це було видалення холестеатоми середнього вуха. Холестеатома – це доброякісна пухлина. Під час операції нам вдалося зберегти багато нормальних структур цього пацієнта, що дуже добре. Адже дуже часто ця патологія руйнує тканини всередині.

 – Скільки таких операцій вдається проводити на день?

 – В середньому три.

Річард Вагнер (ліворуч) та Роман Фіщук (праворуч)

Річард Вагнер (ліворуч) та Роман Фіщук (праворуч)

 – Розкажіть, який по рахунку теперішній Ваш приїзд до Івано-Франківська і яким чином Ви підбираєте і ознайомлюєтесь із пацієнтами?

 – Здається, п’ятий… Боже, справді – це мій п’ятий візит сюди. Я не знайомлюся з пацієнтами. Їх обстежують місцеві лікарі, зокрема Роман Фіщук. Вони надсилають мені результати та знімки, після чого ми складаємо список тих людей, яким ми зможемо допомогти хірургічним втручанням, і тих, в кого складні випадки.

 – Востаннє Ви були тут навесні. Чи відбулися зміни тут, в лікарні і в нашій медицині в цілому. Наскільки вони помітні?

 – Так, стало набагато холодніше (сміється). Насправді, в лікарні все стало більш організовано. Персонал ознайомився з нашими процедурами і цього разу все простіше.

 – Чого найбільше бракує сучасній українській медицині? Зараз посаду в.о. Міністра охорони здоров’я обіймає американка українського походження. Якби на її місці були Ви, то що б змінили в першу чергу?

 – Я б змінив медичну освіту. Зробив би її такою, як у західних країнах. Вам потрібна освіта, яка охоплюватиме і практичну, і теоретичну частини. Щоб після завершення університету спеціаліст міг проводити хірургічні втручання самостійно.

img_4312

Річард Вагнер: “В Америці пацієнти сприймають лікаря більше як “білого раба”. А тут пацієнти про медика більш високої думки”

 – Як Ви оцінюєте кваліфікацію та професіоналізм українських лікарів на даний момент?

 – В більшості, вони відстають від теперішніх умов, в яких медицина розвивається. У вас одні з найкращих ІТ-спеціалістів у світі, тому ви повинні мати таких же медиків.

 – Чи вважаєте Ви достатнім рівень фінансування українських лікарів в плані заробітних плат і наскільки пріоритетним є таке фінансування у США? Скільки в середньому заробляє американський лікар?

 – Щонайменше 100 тисяч доларів на рік. Проте, ціни в наших країнах відрізняються. Вечеря на двох в Сполучених Штатах обійдеться в 50 доларів, тут – 7-8.

Але оплата у ваших медиків, звісно, набагато нижча, ніж мала б бути у спеціалістів.

 – На Вашу думку, медицина для пацієнтів повинна бути платною чи повністю безкоштовною?

 – Медицина безкоштовною не буває, хтось повинен платити за послуги. Я прихильник того, що держава має покривати витрати на певну частину послуг. Ці кошти мають братися з податків. Пацієнти не повинні приходити в лікарню і платити за те і за це. Вони взагалі не повинні контактувати з коштами – всі послуги мають оплачуватись державою. Надання допомоги людям не має залежати від того, є в них гроші, чи нема.

 – А яка система діє в Америці? Чи там в кожному штаті окремо?

 – У нас безліч систем. Основні – для військових. Є приватна медицина і окремо є державне забезпечення старших людей та малозабезпечених.

 – Наскільки поширеним є медичне страхування в Сполучених Штатах і чи можна порівняти це з нашими реаліями?

 – Страхова медицина – це медицина, яка має на меті прибуток. Я не згоден з таким баченням. Медицина має бути більш соціальною і витрати мають покриватися державою. Ціни мають бути чесними, а не такими високими, за рахунок чого страхові компанії і заробляють.

 – Наскільки ставлення українців до своїх медиків відрізняється від аналогічного ставлення американців?

 – В Америці пацієнти сприймають лікаря більше як “білого раба”. А тут пацієнти про медика більш високої думки.

 – Ви тут вже вп’яте. Що мотивує Вас їздити сюди і робити безкоштовні операції? І чому саме Івано-Франківськ?

 – Приїжджаю сюди, бо мені подобається тутешня їжа (сміється). Насправді, я тут, щоб покращити академічне підґрунтя і відношення до освіти у хірургічних спеціальностях. В такій країні, як Україна, має бути мінімум 100 хірургів, які виконують складні операції. Таких зараз близько 5 на всю країну. Це занадто мало.

Я приїжджаю для того, щоб допомогти вам ставати кращими.

 – Скільки операцій загалом Ви провели в Україні?

 – Більше сотні.

 – Ви проводите лише операції, чи і навчання для місцевих медиків?

 – І те, і інше. Коли побував тут вперше, то ми протягом тижня проводили конференцію – наживо транслювалися операції, надавалися коментарі і після обіду проводилися лекції. Під час наступних візитів проводилися лише онлайн-трансляції. Окрім цього, операції записуються, потім їх переглядають студенти та лікарі. Ввечері ми також переглядаємо відео і розбираємо кожен момент.

  – Чи відбулося тут з Вами щось таке, що запам’яталося на все життя?

 – Коли я вперше летів в Україну, здається в 2012, в літаку з Мюнхена до Києва я познайомився з українкою, яка на той час вже років з 10 працювала в Німеччині. Вона не знала англійської, я не знав німецької, але якось ми порозумілися. Після знайомства ми продовжували підтримувати зв’язок, ну і зараз ми вже одружені. Вона переїхала до мене три роки тому.

img_4314

Річард Вагнер: “Я бував в таких куточках світу, що можу пристосуватися до будь-яких умов”

 – Як Ваші американські колеги ставляться до такого волонтерства і чи є серед них такі, які готові приєднатися або вже цим займаються?

 – В них дуже хороше відношення і розуміння цього. Багато-хто долучається і подорожує разом зі мною.

 – Чого в цьому місті Вам бракує найбільше?

 – Я бував в таких куточках світу, що можу пристосуватися до будь-яких умов.

 – Про які саме місця йде мова?

 – Африка, Азія, Південна Америка. Я займаюся волонтерством уже 15 років. Я заснував благодійну організацію (Міжнародна благодійна організація “Global ENT Outreach” – ред.) і разом з колегами їжджу по світу.

 – Чому Ви обрали Івано-Франківськ?

 – Мене запросив Роман Фіщук.

 – Чи бачите Ви майбутнє для української медицини?

 – Бачу, якщо підвищаться зарплата лікарів та фінансування медзакладів. Якщо пацієнтам не треба буде платити за послуги і якщо покращиться медична освіта.

Розмовляв Роман СТЕЛЬМАХ

Коментарі:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ

Новини за датою

Березень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лют    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Вибір редакції