Ансамбль танцю ім. Павла Вірського: секрети з-за лаштунків

06.11.2019, 22:53  |  Автор:   Власенко Власта

Вчора Національний заслужений академічний ансамбль танцю України ім. П. Вірського виступив на сцені Івано-Франківського обласного академічного драматичного театру. Концерт відбувся в рамках Всеукраїнського туру ансамблю – 2019.

Генеральний директор – художній керівник, Герой України, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, голова Національної хореографічної спілки України, професор, академік Мирослав ВАНТУХ.

Ансамбль ім. Павла Вірського, якому цьогоріч минає 82 роки,  має 170 осіб кадрового складу (артисти балету, оркестр та ін.), добру підтримку Міністерства культури України, розписаний наперед на рік розлогий гастрольний план Україною і поза нею, великий (понад 50 найменувань) хореографічий репертуар, сучасні репетиційні зали в Києві, школу танцю, студію танцю при ансамблі. Йти вчитися танцювати в школу можна вже з 6 років, потім пройти жорсткий конкурсний відбір в студію і тоді мати мрію всього життя — потрапити в основний склад ансамблю.

Моє знайомство з творчістю всесвітньовідомого ансамблю танцю ім. Павла Вірського розпочалося з телефонної розмови з директором — розпорядником ансамблю Віктором Завадським. Ми домовилися про зустріч, о 18.00 я зайшла через службовий вхід нашого драмтеатру на сцену, де тривала репетиція, і попрямувала в зал до Віктора Завадського.О Боооже, Завадський дивиться на мене такими широко хореографічними очима, що мені в серці всі гупнули гопаки світу: я порушила всі заповіди божі і пройшла сценою під час репетиції! Людоньки, я сміюся ніби-то, але чесно не знала, що то гріхом таке. Поки директор-розпорядник  налагоджує стосунки зі своїм праведним гнівом, я винувато кліпаю і чарівно сміюся. І директора трохи “попускає”…

За освітою – організатор і керівник театральною справою, у ансамблі Вірського він працює дуже давно. Лише на деякий час ішов з колективу, коли  був заступником голови хореографічної спілки України та працював у Палаці «Україна», а останні роки супроводжує артистів під час всіх гастролей.

-Вікторе Станіславовичу, Ви сьогодні приїхали до нас на Прикарпаття, в Івано-Франківськ в межах всеукраїнського концертного туру. А що плануєте надалі для нас, чи маєте якісь плани співпраці з Прикарпаттям?

Ніякої різниці нам чи це Прикарпаття, чи Полтавщина, чи Волинь, ми просто їздимо з концертами, показуємо своє мистецтво всією Украною так само,  як ми це робимо по всьому світі. Щодо Прикарпаття, то можу сказати, що ваш земляк, головний балетмейстер Національного академічного гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія», голова Івано-Франківського обласного осередку національної хореографічної спілки України, народний артист України Іван Курилюк поставив танець “Веселкова бартка”, ми включили його в свій репертуар і ось сьогодні у вас тут буде своєрідна прем’єра цього танцю. Це подарунок від ансамблю Павла Вірського для Івано-Франківська.

Ваша присутність в Івано-Франківську відбувається в рамках гастрольного туру?

Так, це всеукраїнський тур, який ми самі собі запланували, в ньому є десь приблизно 20 обласних центрів, які ми цього року “закриваємо”. Крім того, в нас є міністерський план стосовно концертів, доходів, тому є певні зобов’язання.

Чи маєте державну підтримку? Як ставиться Мінстерство культури України до творчості ансамблю?

Дуже добре ставиться, ми не жаліємося на Міністерство культури України, тому що Міністерство повністю “покриває” нашу зарплату, в нас добра репетиційна база в Києві, за яку ми платимо комунальні платежі, але оренда для нас – безкоштовна. Костюми і взуття ми шиємо за свої гроші. Скаржитися особливо нема чого, єдине, що виникає зараз проблемного, то це те, що, у зв’язку з децентралізаційними процесами, не всі регіональні концертні зали готові нас приймати “напряму”, тому мусимо залучати всілякі концертні агенції, через які доводиться працювати.

Розкажіть про кількісний склад ансамблю та його навчальні установи

Сьогодні ми у Франківську не в повному складі, чисто з фінансової точки зору, а також у зв’язку з параметрами сцени ми не можемо приїхати повним складом. Доводиться їздити з фонограмами, бо не всі зали мають можливості розмістити “живий” оркестр, нормально його визвучити..

В складі ансамблю балет – 120 осіб, оркестр -30 осіб, загалом штатний розпис ансамблю – 170 осіб.

 

Є в нас школа, яку створив Мирослав Михайлович Вантух разом зі своєю дружиною, там навчаються діти з 6 років, потім той, хто втримується і витримує, йде в студію акторських кадрів при ансамблі Павла Вірського. Два роки вони навчаються в цій студії, отримують диплом артиста балету народного танцю.

Всі творчі працівники на контрактній системі. Середня зарплата – 15 тис грн.

Є нові сучасні постановки, але ми намагаємося все – таки витримати народні постановки, які переведені на академічну мову, в основі лежить класичний балет і однозначно, це не фолькльорні танці.

Що думаєте стосовно резонансного випадку з хором Верьовки і “Кварталом”. Чи пішли б Ви на якусь таку аналогічну угоду?

Скажемо так, ми працювали теж з “Кварталом” свого часу з жартівливим номером про КДБ чи щось таке радянських часів ну і зі своїм “Гопаком”. Зал прийняв “Гопак” дуже добре, але ось у телеверсію танець не взяли. Стосовно ж хору Верьовки…Навіть не знаю що сказати. Не є це щось вже аж таке велике страшне, якби то не роздмухувалося, то може б і не було такого резонансу…Але хтось там сказав, не памятаю, Коломойський чи хто, що є в цім і плюс, бо цілих 90 відсотків України нарешті дізналися, що є в Україні таки й хор Верьовки, бо направду виросло ціле покоління, яке не знає на хору Верьовки, ні ансамблю Вірськкого. Не знаю, може скандал приносить більше реклами…Але знаю, що керівник дуже мучився, він сумнівався, бо є такі нюанси, як виконання плану Міністерства з концертної діяльності, але ще є така річ, як виконаня міністерського плану з доходів, фінансів, як будь – яке підприємство, то що йому робити? Якщо плану цього нема, а виконати мусиш? Чи ми б так поступили? Думаю, що ні, бо в нас інакші…ну все інакше. Але керівника я не засуджую.

Як справи у вас з костюмами, взуттям?

Всі костюми ансамбль купує за власні коштиА ціни, самі знаєте, які зараз. Ще кілька років тому одна пара чобіт обходилися нам у 1400 гривень, вишита сорочка – у 1800 гривень – а за новими цінами все набагато дорожче. .  Для костюмів виділено окремий мікроавтобус. У Києві ми маємо свій власний костюмерний цех. Костюми у танцях, які ставив ще Павло Вірський, створені за тими ж старовинними ескізами, а для нових постановок макети костюмів створює спеціально запрошений художник. Шиємо все в різних місцях, останнім часом – найчастіше у Львові, де збереглися майстри і цінова політика більш-менш прийнятна. А взуття на замовлення нам шиють у Києві, хоча теж мусимо викручуватися, адже немає виробництва хорошої шкіри, тож її доводиться окремо закуповувати.

Які гастрольні плани ансамблю на найближчий час?

Завтра ми їдемо в Рівне, потім Київ, Біла Церква, Львів, Чернігів – це завершення осіннього туру Україною. А вже з 15 грудня – великий тур в Іспанію.

Поки ми говорили, в залі повним ходом ішла репетиція. Користаюся нагодою поки жду  репетитора ансамблю Олександра Омецінського і йду за лаштунки. Ну що я вам скажу — робота в “ в розгарі” : майстри найвищого ґатунку і рівня, а все-одно – розтяжки, напруга, хвилювання, один елемент танцю — по 5 разів тої самої. Дівчата і хлопці — молоді, віком від 18 до 35 років. Шпагати, стрибки, балетні оці носки і підтягнуті підборіддя. Хлопці грають у волейбол якимось м’ячиком малим, таке смішне, думаю, (потім під час концерту я зрозуміла, що то була репетиція кидання капелюха) Всі учасники – в трико, гімнастичних гетрах, усміхаються і працюють, працюють.

Панєнка в безрукавці зашиває якусь сценічну спідницю, прасує їм костюми. Костюмер, напевно. Статист ( чи хто то) скаржиться в телефон, що на сцені в цім Франику так холодно, а дівчата на сцені махають віялами — їм гаряче.

В цім когнітивнім дисонансі ні на кого уваги не звертає дуже симпатична танцівниця і відпрацьовує свій мега-реверанс: скоро на сцену. Нема коли говорити, в неї ще пів сантиментра нахилу “не грає”…

Поволі хореографічне “захрестя” наповнюється ними — танцівниками, артистами балету, людьми одного великого організму — ансамблю ім. Павла Вірського.

А я собі думаю: щаслива людина Павло Вірський, який зумів зробити таке велике, величне явище, котре до тепер тримає в собі безперервні потоки людей, закоханих в хореографію…Ці люди добре знають як тренуватися до сьомого поту, як консолідувати духовні та фізичні сили, щоб глядач в залі отримав максимальне естетичне задоволення.

Підходжу до симпатичного молодого Олександра, який так накомандувався на репетиції, що говорити вже не дуже хоче, але погоджується на бесіду 10 хвилин, які протривали 45.

Омецінський Олександр, заслужений артист України, артист балету, професійний хореограф, репетитор ансамблю.

Олександре, що сьогодні привезли до Івано-Франківська, класичний репертуар ваш чи є щось нове?

Є основні танці – полотна Павла Вірського і без них ні одна програма не може обійтися, тому що не може…Це той самий “Гопак”, той самий “Повзунець”, ті самі “Запорожці”, ” Вишивальниці”, “Київські парубки”…Тобто, це кістяк, основа, матриця – номери Павла Вірського…А вже от “Україно моя, Україно”, танець, який поставив Мирослав Михайлович (Мирослав Вантух – художній керівник ансамблю – авт.), це танець, яким репрезентується наш виступ і перше відділення концерту. Друге відділення розпочинає “Веселкова бартка”, танець, поставновку якого зробив ваш земляк Курилюк, тому це прем’єра у вас на батьківщині, і це головне з нового, що ми сьогодні привезли. Також ми покажемо “Подоляночку” (постановка Вірського), “Закарапатський танець”, “Вербунк” – танець австрійських солдатів, потім його перейняли роми, ну а зараз він вже адаптований до такого виду, як ви побачите.

Який Ваш улюблений танець?

Той, в якому я не стою…(сміється – авт.) Ну це неможливо відповісти, бо всі улюблені. Колись один танцівник мені казав: улюблений “Гопак”, бо він останній…( сміється – авт.)

Ваша хореографія Вам – праця чи кайф?

– Люблю це. Просто дуже люблю.Але і працюю досить багато і вперто. Але головне – це таки любов до мистецтва. Якщо людина не любить це, то ніколи не зможе цим займатися. Репетиції щодня з 10 ранку до 17 години дня – класичний урок, технічний урок, а вже сам репетиційний процес над танцями починається з 12.20 дня. Загалом одна репетиція триває 45 хвилин, 15 хв. перерва.

Звідки ви берете таких розкішних, підготовлених?

Всі, хто вступає в школу Вірського в Києві, мають вже свою якусь регіональну школу. Люди не тільки з Києва. Але, тим не менше, це підготовлені танцівники, які, крім того, проходять досить жорсткий відбір і конкурс при вступі до студії при ансамблі Вірського. Людина має показати свій танцювальний фрагмент, потім технічні сторони, тобто трюки, а потім – “читка з листка”: відтворити той фрагмент, який їй тут же, на ходу, показують.

Гарна танцівниця – це…

Вона має “впадати в око”…Тобто, мати таку собі своєрідну сценічну харизму. Інколи є і зовнішність гарна, і фігура, і пластика, а от невидна дівчина і все. А є навпаки – може не така яскрава зовнішність, а обличчя і рухи такі нахненні і цікаві, “кайфові”, так вміє працювати в організмі колективі, що не відірвеш очей від неї..От тоді це, як на мене, гарна танцівниця…Вона індивідуалістка, яка вміє бути в колективнім однодихальнім організмі.

Ви гарний балетместер? Тобто, репетитор? Які є гарні професійні риси у Вас?

Ну, недоречне запитання, чесно (сміється – авт.)…Я не люблю, коли мене називають заслуженим артистому, а ви хочете, щоб я тут сам себе хвалив..Я не знаю як відповісти вам.

Добре…Спитаю інакше: які базові професійні риси Ви маєте такі, що допомагають Вам не тільки виконувати свою роботу, а отримувати задоволення від неї і мотивувати людей?

О, це вже інакше (сміється-авт.) Це дисципліна, слухняність, це вимога не тільки “чути” мене, а й прислухатися..І не тільки на репетиції виконати, а й на сцені показати.

Що таке у Вашому розумінні гарна жінка і гарний чоловік?

Гарна жінка для мене – це щира жінка. Якщо вона нещира, то мені глибоко паралельно, що вона має модельну зовнішність…

Хоча, варто сказати, що зараз пішла майже тотальна емансипація, фемінізація, жінки хочуть, вибачте, і керувати, і хочуть, щоб до них ставились як до леді. То моя така порада: якщо ви хочете, щоб вам подавали руку, поступалися місцем, то виховуйте своїх хлопчиків змалечку своїм прикладом, ведіть себе точно так само, як от ви хочете, щоб ставилися до вас чоловіки. Завжди залишайтеся жінкою, не відповідайте хамові – минайте його…Точно так само скажу і про чоловіків: якщо хочете до себе поваги від жінки, то не ждіть, що це буде само собою, а дайте привід, щоб вас поважали.

Які почуття викликає у Вас Прикарпаття?

В мене мама з Буковини,з Вижниці, дружина – з Закарпаття, а сам я з Поділля. Прикарпаття – чудова земля, але всі куточки України мають своє обличчя…І коли ти зустрічаєш на землі щирих, душевних людей, що доповнюють цю красу землі – нема нічого кращого. І дай Боже нам всім миру, спокою і ..трохи покращення якогось…

Вірите..в це?

Я не те, що вірю, я більш ніж переконаний в цьому, нарешті наші українці починають трохи по-другому мислити, відкидати штампи меншовартості..Не в образу ні Польщі, ні російській імперії. Ті нас вважали хлопами, ті – малоросами…Тепер нарешті ми розуміємо, що то не так. І за час історії дуже багато народностей зникло, а нас таки не змогли “задавити”. І повинна була єдність людей України як і наша, танцювальна об’єднувальна політика нашого колективу, яка представляє танці всієї України.

І Олександр побіг у гримерку.

А потім — був концерт.

Зал був повний, люди приймали Національний заслужений академічний ансамбль танцю щиро, емоційно і вдячно.

                                                                                                                                   Розмовляла Власта ВЛАСЕНКО

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Назар Корняк – хлопець Х – ФАКТОРА

Підписуйтесь на наш канал у Telegram та наші сторінки у Facebook, Instagram і Twitter. Щоб першими дізнаватися про головне, що відбувається в Івано-Франківську, області, Україні та світі.

При використанні будь-яких матеріалів інтернет видання гіперпосилання на конкретну новину чи матеріалів не нижче другого абзацу. Передрук матеріалів без погодження редакції забороняється.
&nbsp

Редакція WestNews

Україна, Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 56
Прес-релізи: westnews.ua@gmail.com
Email редакції: editor.westnews@gmail.com

Підпишись

Розробка та дизайн:


X