“Готувався до Європейських ігор все життя”: Станіслав Сеник про власний секрет успіху. ФОТО

31.07.2019, 14:45  |  Автор:   Новак Оля

З 21 по 30 червня в столиці Республіки Білорусь – Мінську пройшли ІІ Європейські ігри. Перше золото у скарбничку спортсменів Прикарпаття приніс молодий легкоатлет Станіслав Сеник. Спортсмен біг у заключному етапі змішаної естафети 4х400м у складі збірної команди України, яка перемогла з результатом 3.17,31 хв.

Станіслав Сеник представляє школу вищої спортивної майстерності під керівництвом тренера Михайла Перегінця.

WestNews розпитав спортсмена про шлях до перемоги, атмосферу ігор та секрети успіху.

 

 

Станіславе, щиро вітаємо з перемогою та золотою медаллю. Але давай почнемо спочатку: чому ти обрав спорт і саме легку атлетику? Це ж нелегко, постійні тренування і не багато часу на особисте життя. Ти його обрав чи він тебе?

Ні, я спочатку ходив на гімнастику, піаніно, плавання, танці – я багато чим займався. Чому легка атлетика? Не знаю, спочатку мама привела, а потім сподобалось. Звичайно, іноді хотілось гуляти, як і всім дітям, але мама настояла, щоб я не кидав. Важко розриватися було і коли здавав ЗНО, але мама говорила, щоб я не припиняв бігати і я так і робив.

 

Розкажи скільки часу ти готувався саме до цих ігор?

Готувався до ігор все життя. Європейські ігри просто чергові змагання на шляху до головних ігор кожного спортсмена – Олімпійських. Умовно кажучи, щоб підготуватися на цей чемпіонат в мене пішло років 10, бо в нас немає перерв, кожен спортсмен готується змалку, а всі змагання, що трапляються до Олімпійських ігор, це як чергові змагання.

Ми готувалися  окремо в себе в області по 6 годин щодня.

Це твої перші Європейські ігри? Яка атмосфера панувала у вашій команді? Чи підтримували Ви один одного?

Це вже другі Європейські ігри в світі, але так, в моєму досвіді це перші Європейські ігри.  Вони також відбуваються раз на 4 роки, як і Олімпійські.

В нашій  команді всі титуловані спортсмени, досвідчені, а я ще початківець, можна сказати, бо тут в команді зібрались призери Олімпійських ігор. Але я не відчував себе якось не так, всі дуже один одного підтримували, радили, допомагали. В нас була  дуже хороша і дружня команда.

Як тобі організація ігор: побутові умови, можливо цікаві моменти поза самими змаганнями?

Організація змагань була на вищому рівні. Білорусь готувалась до Європейських ігор два роки. Все було просто бездоганно: починаючи від їдальні і до умов життя, відношення  до нас загалом. Наприклад, ми проходили реєстрацію і нам запропонували наші сумки віднести в номери – це показує хороше відношення до спортсменів. Або ще мені потрібно було проїхатись в медпункт, то мене посадили на таксі, відвезли туди і назад. От такий момент. Ну і також інші країни всі дуже привітні, особливо Європа. Нам роздавали значки з прапорами наших країн, то ми потім, коли здружилися, всі мінялися ними і це сприяло інтернаціональній дружбі.

Про що думав в момент перемоги/нагородження чи взагалі не було сил?

Коли я стояв на п’єдесталі в момент нагородження, то вже не було такого емоційного сплеску, здавалось що це просто чергове нагородження, бо всі емоції пішли, коли ми фінішували годину перед тим, і вся енергія пішла на це. Там навіть на фото видно емоції, а вже на нагородженні був спокійний.

Як вдалося досягти таких результатів? Звісно, що через постійні тренування, але не всім вдається…

Для того, щоб досягти такого результату треба мінімум 4-8 років регулярних тренувань кожного дня. Крім дуже важких тренувань, напевне в мене є здібності до цього спорту, тому воно так гарно все складається. Також важливими є стабільне, правильне харчування, здоровий сон, режим і толковий тренер, бо без тренера все множиться на нуль.

Але вдавалося б набагато більшій кількості людей, якби скажем так, це було в Польщі. Бо навіть Польща, що недалеко від нас, набагато більше допомагає спортсменам і відповідно в них набагато більше шансів взяти золото. В України таких шансів дуже мало, бо люди, в яких є задатки, які в майбутньому змогли б вигравати золото на чемпіонатах, їх просто не бачать.

Якби маленькому хлопчику з села давали тисячу гривень, підтримували його, він би бігав і потім показував хороші результати. Проблема в тому, що в нашій країні спорт ніхто не розвиває, може розвиває, але дуже маленькими кроками, які навіть непомітні.

Мені мер дав 500 грн за золоту медаль і 500 грн за другу золоту медаль – це не дуже мотивує, а що говорити про дітей, які дуже талановиті і просто тренуються, але з часом їм потрібно заробляти гроші і вони просто кидають спорт. І тому так мало спортсменів.

Саме час згадати людину, що допомогла тобі здобути золото. Розкажи про свого тренера, який він?

Мій тренер Михайло Перегінець тренує мене з 2014 року практично кожний день зранку і ввечері по 3 години. Я буваю інколи запізнююсь, а він ніколи не запізнюється. Він хороший тренер, заслужений тренер України, заслужений працівник України, а зарплату має там… до 8 тисяч. Дівчинка в нього тренувалась, виграла чемпіонат світу, поставила рекорд світу, а він отримує 8 тисяч гривень… Дивно…

Ти могла б запитати чому він не поїхав в Польщу і не заробив там 1000 доларів в місяць? Все просто – він цим живе, це справа його життя, тому така сильна віддача.

А взагалі тобі виділяють якісь кошти, стипендію?

Так, область стипендію дає, Школа вищої спортивної майстерності – харчування, і збірна пів ставки. Більшість коштів, які виділяють, йдуть на спортивне харчування і дієтичні добавки.

Чи додається якась ще нагорода до медалі від держави?

Від держави додається 50 тисяч за золоту медаль і орденом «За заслуги ІІ ступеня». Взагалі гроші за медаль це рідкість, оце за все життя перша виплата, бо це чемпіонат Європи, а за чемпіонат України нічого не дають.

Як пройшло нагородження у президента Володимира Зеленського?

Все пройшло спокійно, “без понтів”. Він вийшов на сцену і поговорив з нами, як з пересічними людьми, як в магазині говорять, тобто ніяких формальностей. Потім спустився зі сцени, привітався, пофоткався, ми поговорили трохи. Було дуже багато людей, тому він не встиг поговорити з кожним окремо, але коли вже йому треба було бігти і охоронці казали: “Стоп, стоп, не можна фоткатись”, то він стояв до останньої людини, яка хотіла зробити знімок з ним.

Як тобі вдається поєднувати спорт і навчання?

З навчанням поєднується дуже легко, оскільки це моя суміжна спеціальність. Моя спеціальність “Фізкультура” в ПНУ ім. Стефаника і в університеті сприяють, десь допомагають у навчанні.

Чи є в тебе якісь прикмети, щасливі талісмани чи звички перед змаганнями?

А перед змаганнями тільки одна: чим я краще сплю, тим мені краще бігати. Тому, моя прикмета – це хороший сон.

Розкажи читачам WestNews  який твій секрет успіху?

Секрет успіху в гармонії: чим більше ти тренуєшся, тим більше тобі треба часу на відновлення. Якщо ж ти не відновився повністю, то наступні навантаження можуть бути шкідливими, тому я за гармонію. Наприклад: якщо в мене сильно болить нога, то я не йду бігати, я спочатку роблю так, щоб вона не боліла, а потім знову йду бігати. Це і є мій секрет успіху.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українські плавчині здобули бронзу на чемпіонаті світу

Підписуйтесь на наш канал у Telegram та наші сторінки у Facebook, Instagram і Twitter. Щоб першими дізнаватися про головне, що відбувається в Івано-Франківську, області, Україні та світі.

При використанні будь-яких матеріалів інтернет видання гіперпосилання на конкретну новину чи матеріалів не нижче другого абзацу. Передрук матеріалів без погодження редакції забороняється.
&nbsp

Редакція WestNews

Україна, Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 56
Прес-релізи: westnews.ua@gmail.com
Email редакції: editor.westnews@gmail.com

Підпишись

Розробка та дизайн:


X