WestNews.com.ua

Хліб з цукром і колгоспна конюшина

07.04.2020, 17:06  |  Автор:   Власенко Власта

 Бабо, дайте хліба з цукром
– Смоли! Кіселиці на бляті є!
Баба каже, що я лиш глисти годую. Я ніяк не уявляю як мож таке думати, але бабі перечити не конче.
Я мочу собі хліба з цукром. Краю дарабу білого, мачєю одним боком у видро, мокрими пушками беру цукор з миски і щедро сиплю на хліб.
Літо кличе. Всьо липне.
Я йду.

З колгоспу виїжджає ГАЗ -24 і з усієї третьої передачі попри нашу хату сипле мені на цукор порохів.
Хруськає. Крілики з клітки співчутливо махают вусами і румиґают. Я стою коло воріт і примружено обзираю життя.
Баба фист гримнули дверми, і я крижми чую ґралі позад себе: моя баба вміє так дивитися як ніхто.
– Хто тебе вучив такої, га? Хто тебе вучив пхати хліб у видро з водов??!!, – кричит з порога, не вітримує.
– Тато
Баба дуже сильно сумнівається в моїх словах і чогось іде д мині.
-Ніякого толку коло хати, лиш би позьму іку робити, що за дівчєтко Бог післав, то най сі преч каже! – баба театрально підоймає руки і лупає себе по боках, аж півка підлітає.
Я сиджу на сливці. Баба не досєгне.
Що той преч мав казати, я не зрозуміла, але баба зачепила за живе нас обох: і мене, і преч.
Плюю на сливку-дрислєнку, втираю в штани, і думаю чого то з мене толку нема.
-Ба, де дідові міхи з-під бульби.
-Я тобі дам міхи, я тобі зараз такі міхи дам, що ну!
Я хочу зібратися з думками. Але ні одна на збори не приходит. З затєтим відчуттям бабиної необєктивності йду до стодоли.
Я найшла міхи, витріпала, я вирушаю в дорогу.
Ви знаєте, яке то колгоспна конюшина? То така коло хати не росте. Там мякенька, волога, ласкава до рук як шовк. Красти колгоспну конюшину то так, якби ти Боні і Клайд, і ти кришуєш тепер всю вулицю, і романтика сурових днів. Бабин преч каже, що я не помпа від ровера. Це спонукає мене до дії і аудиторії, і я повертаю по Боні. Боні спит на бамбетли аж му нитка повисла.
-Бодя, Бодь
-Шооо
Богдан недовольний і злосний на мене. Від вчора. Богданова баба вчерашної днини тоже буянила: заставила його їсти рисову кашу. І він мені заплатив 20 копійок, аби я за него зїла. Бодя в дефолті, а він то не любит.
– Пішли в конюшину
-Ти хоч би тебе зловили?
Бодя робит мені немислимий комплімент.
Колгоспне поле величезне. Ми причікаємо посередині. Вечоріє.
-Бодя, а шо як бобік надїде?
-Рви давай, триндиш лиш
Я рву. Ретельно. Якби корова оппаски їла так я рву. Би то до порєдку. Вечірня роса сідає на конюшинку, пахне вологою, літом, порохами з дороги. Бодя зацінив як я рву. Він так не вміє.
-Баба каже, шо з мене ніякого толку коло хати
-Ти шоо, ти фист ґаздівська. Ти, як тебе не вібішувати, то ти опше нормальна.
Бодя напхав у мій міх купку свеї конюшини. Мені шось у шиї дуже тепліє.
Мені в шиї ще дужче тепліє, як я виджу здалека жовті фари колгоспного бобіка. Тікати нема змісту – все поле як на долоні. Ми лягли як воєнні міни, всім тілом до глини. Ми не дихали. Бо як дихати, то мож підоймитисі над конюшинов, і буде всьо видко. Глина перед нашими лицями змокріла явно не від роси. Решта частин тіла і глини були поки-що сухими.
Чухнули колеса. Бобік став.
Порохи з-під коліс запахли чимось кєжчим як романтика сурових днів.
Кістьми віддалених осіб ми вчули, шо бригадир перескочив фосу…
Нас привезли до хатів як рецидивістів.
Я виходила з бобіка як авторитет, оркестра, правда, не було, але сусідські пацани ваговито мовчали.
Оркестр мені забезпечила баба.
Баба диригувала ліщиновим патиком на всю округу і на найвищій ноті патик защораз опускався на мою багатостраждальну дупу. Мені не дали ні хліба з цукром чогось, ні кіселиці, лиш завели за стайню з курми та лишили думати.
Крілики собі далі махали вусами і румиґали…
А я стояла в загороді для худоби і думала, чого Богдан мені віддав кілько багато свеї конюшини…

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як розпізнати маніпулятора

Підписуйтесь на наш канал у Telegram та наші сторінки у Facebook, Instagram і Twitter. Щоб першими дізнаватися про головне, що відбувається в Івано-Франківську, області, Україні та світі.

При використанні будь-яких матеріалів інтернет видання гіперпосилання на конкретну новину чи матеріалів не нижче другого абзацу. Передрук матеріалів без погодження редакції забороняється.
&nbsp

Редакція WestNews

Україна, Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 56
Прес-релізи: westnews.ua@gmail.com
Email редакції: editor.westnews@gmail.com

Підпишись

Розробка та дизайн:


X