Ігор Романчук: “В мене багато друзів, які пересуваються на візочках, я хотів чимось їм допомогти”

1 775

В той час, як безліч людей з діагнозом ДЦП опускають руки, запальний івано-франківець підкорює світ. Ігор Романчук – працює програмістом, пише вірші, фотографує, подорожує Україною і не тільки.

Хлопець – приклад того, що не зважаючи на всі труднощі які кидає життя, варто боротися. Хвороба Ігора та його друзів підштовхнула на створення унікального проекту для України.

Деталями про нього, а також про інші свої захоплення, Ігор поділився в інтерв’ю для WestNews.

Ігор Романчук2

Розкажіть про свою діяльність і додаток «Friendly IF». Як зародилася ідея створити такий додаток?

На даний момент основна моя діяльність спрямована на вдосконалення додатку. Зараз його перейменовано – додалось місто Львів і тепер це «Frendly City». Щодо ідеї, то взагалі в мене багато друзів, які пересуваються на візочках, я хотів чимось їм допомогти. Думав, вчив і виникла така ідея.

Міський голова Івано-Франківська вручив вам подяку за розроблення додатку. Що для вас означає ця нагорода?

Для мене це приємно. Більше людей дізналось про нього. Виникає цікавість до того на скільки комфортабельне місто.

-На Вашу думку, на скільки Івано-Франківськ комфортний для людей з особливими потребами? На що керівникам міста варто звернути увагу в першу чергу, щоб місто стало ще комфортнішим?

Це можна дізнатись лише глянувши на карту пандусів. Думаю є ще багато чого змінювати в цьому плані. Найперше, треба звертати увагу на думку візочників. Питати чи зручно, де б вони хотіли ще бачити пандуси.

– Які цілі ставите для себе в програмуванні, чи маєте на меті потрапити на роботу в якусь відому іноземну компанію, Coogle чи Microsoft?

Добитися успіхів, вдосконалювати і розвивати свої навички, вчитися чомусь новому. Щодо іноземних компаній – на меті такого не маю, але все можливо в цьому житті.

– Крім того, що ви чудовий програміст, ви ще пишете вірші. Розкажіть нам про свою творчість? Про що найчастіше ваша поезія?

В мене є збірка поезій. Найчастіше пишу про життя. Про те що оточує. До слова, перший мій вірш був написаний про Україну у дев’ять років.

– Звідки черпаєте натхнення? При написанні Ви сидите і продумуєте кожен рядок чи слова приходять спонтанно?

Слова приходять самі. Ви ніколи не придумаєте щось – воно або є, або нема. Можеш сидіти днями думати і в результаті нічого не написати. А можна буквально за годину написати хороший вірш.

– Коли востаннє щось писали, чи можете поділитися і процитувати уривок?

Востаннє писав про радість.

«Нехай навколо буде більше Неба,
Хай більше сонця ллється крізь вікно
Навколо значно більше сміху треба,
Хай смуток житиме лише в кіно»

– Як вдається поєднувати програмування і творчість, на що більше йде часу?

Я працюю пів дня, в мене не повний робочий день – тіло починає боліти від сидячої роботи. Тому решта часу в мене йде на особисті інтереси. Виходить що час розділений рівномірно – половина на роботу, половина на все інше.

– Чи не хочете реалізувати себе ще в якійсь галузі?

Я реалізовую себе в фотографії, до прикладу. Мені це заняття подобалось ще з дитинства. Досить довго в мене був старий телефон. Фотографував на нього, звісно, фотографії виходили не якісні. Тоді вирішив купити професійний фотоапарат. Так і вчився фотографувати. Але зараз я хочу досягти вищих вершин саме в сфері, де працюю.

– Чим займаєтеся у вільний від роботи час?

Основне моє заняття це відвідування спільнот. В нашому місті є багато таких, які допомагають людям.

– Що дозволяє Вам не здаватися і йти вперед?

Приклади інших людей. Дивишся на них і розумієш, що треба жити, рухатися вперед, радіти і посміхатися.

– Часто люди, які мають фізичні вади, замикають в собі і не можуть реалізувати себе в житті. Як вам це вдалося, в чому ваш секрет? Які поради можете дати людям, які мають певні вади?

Не здавайтесь і все буде добре.

– Які цілі поставили для себе на цей рік? Чого хочете добитися в найближчому майбутньому?

Зробити щось хороше. Ще не знаю, що конкретно. Мабуть, змінювати світ на краще (посміхається).

– Які поради можете дати людям, які хочуть чогось досягнути в житті?

Знайти себе. Адже коли ти не знаєш хто ти, то нічого і не досягнеш. Ніколи не здаватися і реалізовувати себе.

Розмовляла Люся Грибик

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тетяна Павлик: “Митець в нашій країні без захисту. Особливо митець, який працює на творчих хлібах”. ВІДЕО

Коментарі:

Comments are closed.

126 queries in 0,865 seconds.