Іван Шарий – Арістотель для спортсменів

Назар Павлів Стронгмен 14.03.2019, 14:15 

Тренер – є основою для досягнення спортсменом результату в спорті. Результат спортсмена формується тренувальним процесом під керівництвом тренера. Адже спортсмен сам по собі не зможе досягнути успіху та високого результату без допомоги тренера. Саме тренер, який має і теоретичний, і практичний досвід, може скласти спортсмену тренувальний план, підказати правильність виконання вправ та підстрахувати його на тренуванні. Тому я також усім рекомендую тренуватись під наглядом тренера, оскільки «новачки» та «початківці» не можуть знати усіх тонкощів у спорті та тренуванні.

Пам’ятаю, як 20 років тому, у лютому 1999 року, будучи на той час 9-класником, я вперше прийшов на тренування у манеж технікуму фізичної культури (тепер це коледж фізичного виховання на вул. Мазепи в Івано-Франківську), до тренера викладача з легкої атлетики Шарого Івана Ігоровича. Він тренував метання: спису, диску та штовхання ядра. З поміж усіх цих снарядів, які я перепробував, ми зосередились на штовханні ядра.

Шарий Іван Григорович – Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури і спорту. Він підготував трьох олімпійців (Вірастюк Роман, Ляхович Тетяна, Облещук Галина) та багато майстрів спорту. Крім того, це людина з великої букви. Його добре пам’ятає не одне покоління випускників коледжу фізичного виховання і колишнього технікуму фізичної культури.

Сформував і укріпив мене як спортсмена саме Шарий Іван Григорович. Я багато років тренувався під його керівництвом, захищав честь нашої області, був навіть чемпіоном України серед юніорів зі штовхання ядра, але згодом перейшов у інший вид спорту – у Богатирські ігри. Були в мене і різні силові рекорди з великотонажним транспортом. Тому все, чого я досягнув у спорті, я завдячую саме цій людині, своєму рідному тренеру – Івану Григоровичу. 20 років пройшло з того часу нашого знайомства, аж не віриться.

Наша тренувальна група, а це і хлопці, і дівчата, була дружньою. В основному, ми пересікались щодня на тренуваннях. А от після тренування до виходу підходили всією групою, і тут у нас була традиція: вихід відбувався «по рейтингу». Першими виходили найбільш титуловані (тут до уваги брались досягнення на різних змаганнях). Ще однією традицією в нашій спортивній групі було і є зустрічатися 31 грудня о 12:00 год в нашому тренувальному «кутку» манежу КФВ, щоб провести старий рік і побажати один одному усього гарного в новому році.

Хоча Іван Григорович як тренер вкладав у нас свій час, сили і душу для вивчення техніки метань, для майбутнього гарного, високого і переможного результату на змаганнях, та найбільше він хотів, щоб ми були не чемпіонами, не рекордсменами, а здоровими і щасливими людьми. Щоб утворили собі свою сім’ю, ростили своїх дітей і, щоб ми усі були здорові.

Інколи ми з групою збиралися на природі, на річці, смажили шашлики. Це, як правило, було весною, коли після холодної зими уже всі скучили за теплою погодою. Дружня атмосфера на природі подобалася нашому тренеру, і ми всі набирались наснаги на подальші тренування.

Іван Григорович родом із села Семенівка Полтавської області. Він там народився 10 квітня 1949 року. Після закінчення Київського інституту фізкультури він по направленню приїхав у Івано-Франківськ.

Мій тренер був розумною і освіченою людиною. З ним можна було поспілкуватися на різні теми: і про політику, і про історію. Такий собі Арістотель для спортсменів. Він мав чудову пам’ять. Пам’ятаю, як він міг напам’ять розповідати величезні довгі вірші класиків, які вивчив ще за молодості в місцевій бібліотеці.

В колективі Іван Григорович користувався повагою. До його думки прислухались чиновники. До своєї роботи тренера ставився відповідально. Щодня коли я приходив у манеж, бувало що й в різні години, він завжди був на робочому місці, навіть у вихідні дні ми також тренувались. Він любив свою роботу, а також любив Україну і нас – своїх учнів. Любив наше місто Івано-Франківськ і природу, яка нас оточує. Він любив усюди ходити пішки, щоб милуватися природою. Любив наше міське озеро, і нашу річку. Ми досить часто після тренування ходили додому пішки з манежу на Пасічну.

Він не виїхав за кордон, хоча мав багато пропозицій та запрошень. Він продовжував до своїх останніх днів тренувати нас – українських хлопців та дівчат. Він був строгий, чесний та справедливий. Він переживав за кожного з нас.

В останній період тренер мав трішки проблеми зі здоров’ям. Його не стало 21 серпня 2016 року.

Ми, його учні, втратили близьку і рідну людину, а спортивна громадськість втратила висококваліфікованого фахівця, який усе своє життя присвятив спорту.

Бережіть та цінуйте близьких вам людей!

14.03.2019, 14:15 

При використанні будь-яких матеріалів інтернет видання гіперпосилання на конкретну новину чи матеріалів не нижче другого абзацу. Передрук матеріалів без погодження редакції забороняється.
&nbsp

Редакція WestNews

Україна, Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 56
Прес-релізи: westnews.ua@gmail.com
Email редакції: editor.westnews@gmail.com

Підпишись

Розробка та дизайн:


X