“Коли мене не взяли в один театр, потім в інший, то проклинав все на світі”, – Тарас Бенюк

Нещодавно у Івано-Франківську стартував другий театральний сезон “Нового театру”, у якому будуть представлені нові вистави.

Молодий театр тільки розвивається і, на жаль, ще не має свого приміщення.  Але це не заважає акторській трупі розвиватися та виступати для своїх глядачів. Тому поки актори виступають на сцені Івано-Франківського академічного обласного театру ляльок імені Марійки Підгірянки.

Засновником та ідейним натхненником Нового театру є режисер та актор Тарас Бенюк.

Журналістка інтернет-видання WestNews вирішила поспілкуватися із режисером та дізнатися, як виникла ідея створити театр та які майбутні творчі плани.

11221311_1025922310787542_7087796185786885082_o

Фото зі сторінки Тараса Бенюка

– Як виникла ідея створити “Новий театр”?

Я закінчив акторський факультет в Інституті мистецтв і потім поїхав у Київ працювати. Працював я у театрі Лесі Українки. Отак він і виник! Я відчув у собі потенціал і те, що можу ставити вистави. Відразу ж виникли бажання та ідея на якомусь химерному рівні створити театр з нуля. Це надзвичайно складно зробити. Спочатку ми грали вистави на ентузіазмі. А згодом все вийшло.

– Коли вперше ставили виставу, що відчували?

Переживання. Вони завжди присутні. Справа в тому, що коли вже є якийсь досвід, коли ти вже знаєш, як повинно бути, то є такий спортивний інтерес.
А коли була моя перша вистава, то я не відчував ніякого задоволення. А тільки одні суцільні нерви. Здавалося, що все недобре. Це була вистава у театрі Лесі Українки “Собака”. Настільки переживав, мені здавалося, що вона дуже погана, і ніхто те дивитися не буде, але зараз вона йде мінімум 3-4 рази в місяць. На неї люди ходять із задоволенням, тому я спокійний. А коли робив свою першу виставу у Новому театрі – “Ігри на задньому дворі”, це була театральна компанія “Бенюк і Тафійчук”, як “Бенюк і Хостікоєв”, то все ж  було легше.

– Ви берете приклад із Богдана Бенюка?

Звичайно, що Богдан Бенюк – це приклад. Я знаю його не тільки як хорошого артиста, а як хорошу людину, оскільки, ми тісно спілкуємося. Коли я вперше, ще в студентські роки, побачив, як вони приїжджали сюди з виставою “Швейк”, то якось так “накрило”, і я відчув що це воно.

Спочатку мене не взяли у Франківський Драмтеатр, потім не взяли в театр імені Івана Франка у Києві, де прослуховувався, а мою дружину Ірину брали в усі театри, у які тільки вона йшла. А мене на роботу взяв тільки  мій вчитель Михайло Юрійович  Резнікович, але  були у мене й проблеми з мовою і інші, технічні. Він взяв мене і Володимира Тафійчука, який зараз також працює у Новому театрі, то ми бігали у масовці у Києві. І там просто повірили в себе, хоча нічого там не грали і тексту у нас не було.

– Ви сказали, що Вас не взяли у Франківський Драмтеарт. На Вашу думку, чому?

Тоді директором уже був Ростислав Держипільський, і, напевно, він мене не взяв не через те, що я “поганий актор”. Видно, на той момент, він собі подумав: “А що ж він буде грати?”. Просто він мене не бачив у своїй трупі і у тому, що він хотів робити. Це абсолютно нормальні речі. Я просто йому не підходив. Можливо, по психофізиці, можливо ще з якихось там питань. Тут звинувачувати нікого неможливо. Я зараз у такому самому положенні: люди звертаються, мовляв, бери на роботу. А я не можу.
Коли мене не взяли в один театр, потім в інший, то проклинав все на світі, а потім тільки зрозумів.

16825764_1354135061314357_7730051995311431701_o

Фото зі сторінки Тараса Бенюка

– Скільки існує театр?

Новий театр започаткували рішенням міської ради 22 грудня 2016 року. І відбувся вже один театральний сезон та розпочався другий.
Коли ми закінчували перший театральний сезон, було тільки 4 постановки. Але до нас люди ходять, навіть є деякі люди, які ходять по декілька раз на виставу, то це вже про щось говорить. Можна самому розказати, але найголовніше – це те, що говорять люди, як глядач все сприймає. Ми стараємося все робити, наскільки це можливо у даних умовах: без приміщення, коли немає репетиційного залу та  умов для хорошого продукту. Дякуючи директору театру ляльок, який надає нам таку можливість взяти в оренду сцену, ми можемо себе реалізувати на сцені. Інколи ми репетируємо у Інституті мистецтв, поки чекаємо на своє приміщення.

– Як обираєте виставу?

Треба моніторити те, що відбувається у інших театрах, те, що відбувається у суспільстві, те, що відбувається навколо нас. Вибирати виставу не можна просто так:” О, давай я буду ставити це”. З цього нічого не вийде, тобто вийде якось, але воно буде низькосортного рівня. Це треба відчути і зрозуміти, що ти хочеш сказати людям, як режисер, цією постановкою через призму акторів. Це переважно вибирається серцем, а потім вже починаєш обдумувати.

– Яка особливість Нового театру?

По-перше, ми тільки створилися. Це вже дуже велика різниця. Франківський Драмтеатр вже є дуже давно, і він має свого глядача.
Мені здається, що неможливо знайти обсолютно двох схожих театрів. Театр – це живий організм, там працюють люди, і всі вони різні. І уже навіть цим кожен театр відрізняється від іншого. Навіть якщо вони один і той  же самий матеріал показують, то відрізняються постановкою, грою акторською. Та практично всім! Неможливо, щоб щось було однаковим.

– Коли створювали театр, в когось просили поради?

Звичайно. Дуже багато консультувався зі своїм вчителем Михайлом Юрійовичемз Богданом Бенюком також розмовляли на цю тему. Вони зі свого досвіду говорили, що правильно зробити, але все ж таки рішення приймати мені, і при такій відповідальній справі треба брати відповідальність на себе.

21688116_525973401077103_7088569094935331662_o

Фото зі сторінки Нового театру

– Хто фінансує театр?

Ми є повністю офіційною державною установою. Це міський муніципальний театр, тому фінансування йде з міської влади.
Тільки коли почали працювати на ентузіазмі і грати вистави, то я звернувся до мера міста Руслана Марцінківа і з ним про це говорив. Він ходив на вистави, оббивав пороги, як то кажуть, і зробив. Вони проголосували і вирішили, що для міста потрібен свій театр.  Це нормальна практика, бо кожне велике місто має свій театр.

– Яким Ви бачите майбутнє Нового театру? Які плани?

У листопаді ми їдемо у Чернівці на гастролі. Також плануємо поїздки з виставою “Собака” закордон і по Україні, звичайно. Це дуже непросто, оскілький зараз немає свого приміщення. Дуже часто з театом йде обмін. Але поки його немає, то будемо старатися працювати з тим, що є. Як на мене, то театр повинен гастролювати, ділитися досвідом, робити спільні майстер класи і тому подібне. Це дуже важливо для життя театру, щоб не застоюватися на одному місці.

На даний момент, у театрі тільки я режисер у Новому театрі. Моя посада правильно називається “Директор – художній керівник театру”, але це не означає, що я все буду сам робити. Я ще й актор, граю у Новому театрі у одній виставі “Спи спокійно”, вона скоро буде в оновленому складі.
Зараз ведемо переговори з одним київським режисером і працюємо над тим, щоб режисер ставив постановки у Новому театрі. Надалі хотілося б, щоб різні режисери ставили вистави у Новому театрі і ділилися б досвідом. Бо коли режисер закритий в собі, то це тільки до певного часу, а дальше треба якось розвиватися і рухатися.

14370155_346607309013714_4326114971713723665_n

Фото зі сторінки Нового театру

Розмовляла Ірина КУЙБІДА

Нагадаємо, 14 вересня, в кінотеатрі “Люм’єр” відбувся прем’єрний показ короткометражного фільму “70-ті”. Фільм знятий за романом Степана Процюка “Травам не можна помирати”. Режисер фільму – Тарас Бенюк. Варто додати, що для режисера цей фільм був дебютним.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Що ж чекати від нового театрального сезону? Директор Драмтеатру розповів усі подробиці. ФОТО

Загрузка...

Коментарі:

Comments are closed.