WestNews.com.ua

Лідер “Бумбокс”Андрій ХЛИВНЮК: “Розпочався тихий реванш тих сил, які призвели до війни”

28.02.2020, 21:28  |  Автор:   Менів Андрій

Восени минулого року гурт «Бумбокс» випустив новий альбом «Таємний код: Рубікон». До новорічних свят колектив зіграв 16 концертів. Музичний тур триває, а 27 лютого «Бумбокс» виступав в Івано-Франківську. Попереду — ще шість концертів Україною та міжнародні гастролі.

Детальніше про новий альбом, процес створення пісень, зміни у складі колективу, а також оцінку ситуації в України, розповів лідер гурту Андрій ХЛИВНЮК.

Про зміни в гурті…

Мене все влаштовує, я ні за чим не сумую, окрім, можливо, за силами зіграти 20 концертів в місяць, поспіль. Вони й зараз є, але дуже хочеться, що кожен концерт був особливим. Це не марафон вже. Гурт змінився? Ну це ж нормально, ми всі змінюємось. Як відомо, з гурту пішли басист та гітарист, мені були потрібні нові люди. Отже, зараз є дівчина, бас-гітаристка з Одеси. Її звати Інна Невойт. А також, хлопчина, віртуоз, чудовий гітарист з Донбасу. Його звати Дмитро Кувалин. Ось такі-от оновлення. Так, не можна просто так, пальцем в небо, обирати собі музикантів. Звісно ж, довелося їх підшукати, послухати, що вони вміють, як вони це роблять.

Про месидж нового альбому…

Це лірична платівка. На мій погляд, там навіть забагато лірики. Але ми в принципі, маємо певні асоціації, як команда, саме такою тематикою вже 15 років. Якийсь час на перший план виходять соціальні пісні, якийсь – ліричні. Ось, мабуть, знову я повернувся до лірики. Месидж нового альбому? Життя – прекрасне! Ми можемо подолати будь-які виклики, які нам випадають і так далі. Ну і уся ця сучасна мура, яку нам розказують на тренінгах: «Будьте собою!».

Про ідеї для пісень…

Частенько люди довіряють мені свої історії. Вони не всі цікаві і нові, але досить часто люди хочуть розповісти, чому їх дитину назвали Поліна, чи під яку пісню вони одружилися. Або ж навпаки, хто кого кинув. Це нормально. Бачивши медійну особистість, з якою у мене пов’язано щось, я теж намагаюся їй щось розказати. А потім думаю: «От чорт, це не про те!».

Про пісню на вірші Лесі України (“Плющ”)…

Хто його знає, чому читаючи той чи інший вірш, вам спадає на думку мелодія. Це могла би бути і не Леся Україна. Але мені попався саме цей вірш («Плющ») на очі, я перечитував його, відчув мелодію, ось і все. Я ще на вірші Плужника колись писав пісню, в такий же спосіб. Це не є, знаєте, ти не сидиш в англійському халаті в дубовому кабінеті, і не думаєш: «А зараз я тут напишу». Зазвичай, це відбувається тоді, коли гортаєш улюблену поезію, зараз вже в телефоні, або намагаєшся дізнатися про щось таке, про що тоді відомо поверхнево. А тут тобі бац, маєш мелодію. Клас.

Про літературні уподобання…

Із сучасних, мабуть, можна відзначити Іздрика. Можна сказати, що люблю Артема Чеха. Просто мені його Район «Д» не сподобався. Ми з ним, до речі, з одної школи. Але він не поет, а прозаїк. Та багато що мені подобається. Спробуйте почитати розстріляне відродження. До слова, це не тому що було українське відродження, а тому що було тоді популярним відродження, тому там багато грецьких богів, алегорій і метафор того часу і т.д. Не знаю що ще порадити, «Срібний вік», наприклад. Там люди володіли мовою, а не такою часткою слів просто побутового вжитку.

Про процес створення нових пісень…

Зазвичай накопичується більше пісень, але вибираєш, відкидаєш. І думаю, а що ще записати. Так набагато простіше. Звісно ж, є певна концепція в голові, вона існує. І ви собі думаєте: «Ця балада нехай буде, а ця – нехай полежить. А тут потрібно щось не для радіо, а для себе, для концертів». І плювати, що це не будуть крутити, бо я хочу грати ось таким саундом. Більше думаєш не про те, щоб ще щось записати, а про те, яким це буде, як ти це будеш грати, чи буде вам затишно (якщо можна таке слово підібрати) це грати довго. Тому що, якщо в тебе раптом вдалося щось написати, ви раптом щось зліпили, якусь пісню, на студії писали, ти перше маєш з нею «переспати», щоб зрозуміти, чи це повна мура, чи ще більш-менш. А друге – скільки ти це більш-менш зможеш грати. Виходячи з того, що це справа всього мого життя, раз вже як так собі вирішив, що я співак та поет-пісняр, то значить мені вдається щось співати. Раптом, вона (пісня) стане ще більш популярна. Тоді точно доведеться. Ось такий вибір. І чи зможеш ти цю штуку лабати ще років десять, і чи це буде нормально? А, норм, тоді видаємо! Потім включаються вже такі механізми, коли збирається такий консиліум, який каже: «Слухай, я розумію, що тобі подобається оце, але давай зніматимемо (кліп) на ось це, а на радіо віддаємо – ось це. Тут ще більш-менш зрозуміло, про що ви співаєте, а це от взагалі. І ти або погоджуєшся, або сперечаєшся. Це така цікава гра, як діти грають (не знаю в що), в лего. В принципі, за це я цю роботу і люблю.

Про географію запису нового альбому (Україна, Франція, США)…

Були гроші на це, бюджет був. Хотілося подивитися, було цікаво, як там писалися ті альбоми, які я люблю. В тому місті, де вони писалися, тими людьми, які їх продюсували та записували. Клас, знайшлися спонсори і ми поїхали. Ми отримали такий кайф, записали там декілька пісень. В Америці записувався, здебільшого Сашка Чемеров, лідер гурту «The Gitas» і лідер вже неіснуючої команди «Дивна суміш». А так, там відбувався мастеринг в США. Тому мені не довелося літати, вокал накопичувати.

Про вітчизняні звукозаписуючі студії…

В України все чудово зі студіями, окрім того, що професія «саундінженера» не існує. Тобто, немає такої професії, нажаль. Ми – одна з найбільших музичних індустрій в Східній Європі, але, уявіть собі, в авторському праві існують тільки автор слів та автор музики. Причому, автор слів – здебільшого вокаліст, він ще співавтор музики, адже він пише мелодію. А цієї величезної кількості людей, які вкладають результати багаторічного досвіду (а щоб стати саундінжерером – треба років 10-ть досвіду), а також аранжувальники, продюсери, вони всі знаходяться за рамками авторського права. Тому ти мусиш мати особистого юриста, як, наприклад, у нас, який буде боротися із цими недобрими людьми і «вигризати» ваші авторські. Тому вони всі їдуть за кордон, знаходять себе там і живуть добре.

Про нинішню українські реалії…

Добре, що альбом вийшов ліричний, тому що я бачу, що ми вийшли за рамки соціальних питань, це дуже класно. Але, все ж таки, ми з вами, незважаючи на те, що граємо музику, шоу-бізнес, журналістика, вона така, переживаємо дуже важкі соціальні часи зараз. По-перше, перестали люди говорити, що в нас в країні є війна з Росією, а вона – є, шостий рік. І, по-друге, на мою думку, розпочався тихий реванш, тих сил, які призвели до цієї війни. Зокрема, я б хотів вашу увагу привернути до декількох судів, над волонтерами, дитячими лікарями, музикантами. Є багато гучних справ, а вини цих людей й досі немає. А вони за гратами сидять вже, якщо не помиляюся, три місяці. Давайте не переставати приділяти увагу таким штукам, інакше ми з вами опинимося в авторитарній країні. І ті люди, які віддають сили, життя, гроші, авторитет, присвячують своє життя тому, щоб ми жили в своїй країні нормальними людьми, вони чомусь у нас стають поза законом. Давайте будемо уважно слідкувати за цим, тому що інакше невідомо де з вами опинимося: на фронті, чи еміграції.

Про спроби деяких російських артистів (яким заборонено в’їзд), повернутися в український шоу-бізнес…

Це мене не стосується. Як громадянина мене це стосується, а як артиста – ні. Всім артистам я бажаю успіху, в яких би стилях вони не грали і якими мовами не хотіли працювати. Але є закони України. Якщо ви порушуєте закони цієї держави, ви повинні нести відповідальність. Порушуєте ви закон про державний кордон, ну, вибачте, тоді нормальним буде, якщо вас не пустять сюди. Або вас можуть впустити і посадити в буцегарню. Але якщо ви публічно заявляєте, що ця країна, в цих кордонах, яких визнав увесь світ, що вона не мусить існувати, ну це теж мабуть недобре. Це питання не до мене, а до СБУ, прикордонної служби, очільників нашої держави, до тих, хто опікується нашим міжнародним іміджем. А як – громадянин, якщо мене аж сильно не буде влаштовувати порушення законів, я вийду на площу із плакатом, вас покличу. Але дуже і дуже важлива річ – незважаючи на вашу симпатію чи антипатію до творчості той чи іншої людини, поки вона закон не порушила, вона не є злочинцем. Це дуже і дуже важливо, адже якщо ми це правило підімнемо, другими злочинцями будемо ми, одразу ж. Це так історія говорить, це не ми вигадали і не моя примудрість.

Про кліпи на власні пісні…

Кліпи нам даються дуже важко. Не секрет, що це не «золотий кінь» «Бумбокса», кліпи. Хоча, мільйони переглядів ми маємо. Але так, щоб нам подобалися всі наші кліпи, принаймні, мені, я не можу так сказати. Зараз такий період, коли декілька робіт зняв Стас Уренко, і зняв круто. Це такими періодами йде. Тобто, раніше багато кліпів знімав один режисер, а це завжди дуже важко. Тому, що ти не можеш собі уявити, як це буде, коли тому на словах пояснюють. Ти собі бачиш картинку кіношну, а тобі пропонують – телевізійну. Або навпаки. Ну це непросто. Але це шоу-бізнес, це гра і творчість навіть більше. Тут немає нічого такого, щоб можна було сказати: «Стоп, досить!», або як каже мою донька: «Стоп гра». Завжди можна це зробити.

Про франківську публіку…

15 років я гастролюю цією країною і ще шістьома або сімома іншими в світі. Мені дуже пощастило, що в кожній такій країні, в кожному місці нас зустрічають дуже тепло. І Франківськ не є винятком, а навпаки одне з тих міст, яке всі ці роки не зрадило нас. І, на щастя наше, люди ходять тут на наші концерти. Чим ви відрізняєтеся від інших міст? Нічим, повірте. Всюди люди, незважаючи якою мовою вони говорять, які пісні вони співають, вони всі в принципі більш-менш однаково себе поводять в людських ситуаціях. Тут нічого дивного немає. Це великий соціальний експеримент. Ти гастролюєш і дивишся, які люди різні. Ні, в нас різні бувають традиції, обряди, кольори, але загалом, ми всі дуже і дуже схожі.

Підготував Андрій МЕНІВ, фото автора

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Таємний код: Рубікон”: як в Івано-Франківську запалював культовий “Бумбокс”. ФОТО/ВІДЕО

Підписуйтесь на наш канал у Telegram та наші сторінки у Facebook, Instagram і Twitter. Щоб першими дізнаватися про головне, що відбувається в Івано-Франківську, області, Україні та світі.

При використанні будь-яких матеріалів інтернет видання гіперпосилання на конкретну новину чи матеріалів не нижче другого абзацу. Передрук матеріалів без погодження редакції забороняється.
&nbsp

Редакція WestNews

Україна, Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 56
Прес-релізи: westnews.ua@gmail.com
Email редакції: editor.westnews@gmail.com

Підпишись

Розробка та дизайн:


X