WestNews.com.ua

Мамо, тату, поговори зі мною…

06.02.2020, 13:41  |  Автор:   dmytrosvintsitskiy

Думаю, що в суспільстві є одна проблема, на яку треба звернути увагу того самого супільства. Це люди, яким по 14 -18 років. Я не експерт і не психолог, я не інстанція термінів, статусів і догм, я не ідеальний “родитель”, в якого всьо в бантиках і накрохмалених комірчиках, всьо “от кутюр і от подивіться як має бути”. Я просто хочу сказати. Бо людина. Бо мама.

Є нова мода на наркотики – «суницю», «спайси», «солі» під воротами шкіл і коридорами університетів, є новітні групи наркоторгівлі в телеграмі, є нові інстаграми зі старими “синіми китами”, ютуби з депресняками, є класичний романтизм “заброшенок” старих колій і дахів, які родять в серцях велич старого блюзу, є стара підліткова злочинність і романтизм абєзьянніка, підліткові ігри в таємничість і протест, є діточа закритість, спричинена “великою самостійністю”, є “прикладні” американські зразки життя недоторканості особи, котрі не годні адекватно прижитися в постсовковій патріархальній Україні, є суспільний нігілізм і журналістика, помішана на сенсаційнім негативі…

 


Чого так є?
Смію пікнути, що так є, бо є бездарне керування країною – діти бачать безпомічність дорослих, є новітні татари і монголи, новітні петри перші і катерини другі, є також новітні безголові князики, в яких нема державницького погляду на розвиток, нема не те що націоналістичної, а взагалі ніякої ідеології, але є “новий” проєвропейський погляд, що в адаптації виглядає як кірзаки до норкової шуби.
Тобто, сучасної держави, в якій би діти гордилися бути, нема – найкращих вбили на Майдані, найемоційніших спонукали на Донбас, найпідприємливішим відкрили кордони – ідіть наймайтеся робити, найрозумніші самі тікають, діти не бачать свого майбутнього, нащось пишуть ЗНО, нащось поступають у вищі заклади, виходять з них з претензією на елітарність, заходять в життя мрією чкурнути за кордон. Освіту, медицину, культуру якісь міфічні особи – нло чи привиди??? – тримають як табуретки на трьох ніжках і підпилюють потихо і другу і першу…
На що діти мають дивитися?
На оце?
Чи на спецефектних вдаваних оптимістів “таневсетакпогановнашомудомі?”
Діти зараз мають дуже добре критичне мислення, але їм так уже “пофігу” на цей дорослий світ, що вони воліють ржати з нього і уникати його….
Бо вони – діти пострадянських дітей, які прожили, просравши свою юність і зрілість і, затиснені своєю епохою, відчайдушно дали дітям певну свободу типу “най хоть в дітей буде як я не мав”, не пояснивши як тією “свободою” користуватися правильно, бо реально не знають як.
І саме ці – по 14-18 років, що як пагінці валяться під раптовістю фізіологічних-психологічних особливостей віку , саме ці рослини, які ростуть, можуть вломитися, якщо не буде опори. Бо вони вже не маленькі, але вже ваговиті, і ця ваговитість не сприяє виживанню, бо вона раптова і не освоєна, ця ваговитість пригинає до землі, бо стебло не витримує напруги.
Ніби опікувані батьками, школою, деклараціями, але так парадоксально залишені самі на себе…

Картинки по запросу "ребенок ждет ретро"

Батьки, повертайтеся з заробітків і внутрішніх еміграцій, вилазьте з кризи середніх віків, обертайтеся на людей, яких ви народили. Бо то вже навіть не смішно і не тонко. То великий “ахтунг”!!!
Не надійтеся на школу, школі не те, що аби “пофігу” ваші діти, але школа зобовязана навчити писати, а не жити.
Не очікуйте, що то “переросте і перебіситься, нема бука на твою сраку”. Бо наші діти то не діти наших батьків, і час не той.
Лишіть все – заробітки, гроші, телевізори, політиків, роботИ – мешти – чоботи – городи і самі вчіть основи психології, реєструйтеся в тих інстаграмах, телеграмах, слідкуйте, живіть життям дитини хоть трохи, вчіться ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ і любити, а не вправляти хребти. Хребет їм вправлять за життя і без вас… Щоб дитина розуміла: ви завжди на її стороні, ви допоможете, ви друг, а не каратель чи прокрустове ложе.
Вчіться, бо ніхто нас тому не вчив, нам дали по сраці якшо шо, вбрали галстук, поставили в кут, а потім марш уроки роби: ти не добре зробив, то неідеально, ти повинен краще, і не зазирай на похвалу – най тебе другі похвалять, бо я не маю коли, купа роботи. Знайоме дитинство?
Тому ми тупаки в плані комунікації з дітьми.
Її замінили телевізори, ґаджети, “суниці” і “солі”, заробітки і страх перед життям.
А дефіцит сповіді дитині ніхто не поповнить.
То мамина і татова справа.
Бо це – головна справа всього життя: ви – ХОВАТИ, а не вос-ПИТАТЬ.
І це таки батьківська справа, бо нікому ваші діти ні в голові, ні в с…ерці…

Сьогодні поховали 14-річного хлопчика, що попав під поїзд.

 

ЧИТАЙТЕ : Сьогодні прощаються з 14-річним хлопцем, що загинув під поїздом

Підписуйтесь на наш канал у Telegram та наші сторінки у Facebook, Instagram і Twitter. Щоб першими дізнаватися про головне, що відбувається в Івано-Франківську, області, Україні та світі.

При використанні будь-яких матеріалів інтернет видання гіперпосилання на конкретну новину чи матеріалів не нижче другого абзацу. Передрук матеріалів без погодження редакції забороняється.
&nbsp

Редакція WestNews

Україна, Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 56
Прес-релізи: westnews.ua@gmail.com
Email редакції: editor.westnews@gmail.com

Підпишись

Розробка та дизайн:


X