21-річна мандрівниця Вікторія Морозюк: “Не бути туристом, а мандрувати”

557

Вікторія Морозюк – 21-річна мешканка Хмельницького, поетеса, мандрівниця, активний діяч різних місцевих ГО. Після 4 курсу в університеті відмовилася продовжувати перспективну освіту і поїхала з чоловіком подорожувати.  За рік Віктор та Вікторія відвідали кілька країн і не збираються зупинятися.

У нинішній розмові з WestNews Віка через мережу (адже вони зараз у Тайланді) ділиться враженнями та порадами: як не боятися мріяти і почуватися всюди “вдома”.

– Розкажи трохи про себе: як і чому вирішила подорожувати?

Пам’ятаю, що подорожувати хотіла завжди. Перші маленькі мандрівки здійснювала у 14 років, їздила переважно у найближчі області, або ж досліджувала рідне Поділля. Можу назвати себе мрійницею, а за те, що жага до подорожей не зникла, вдячна батькам, які не знищили у мені такого бажання, як часто буває. З дитинства люблю науково-популярні програми про природу і мандри, часто дивилась канал Discovery, захоплювали екстримальні випуски, уявляла себе у такому. Тепер я тут. 🙂 Мрії здійснюються.

До 18 років їздила Україною, інколи з друзями, інколи одна. Пересувалась переважно автостопом, ночувала у наметах. За 4 роки побувала в усіх областях України двічі, проїхала і великими, і малими містечками, відвідала багато відомих і майже нікому не відомих місць. Повсюди вражає природа.

kiIzv9c6AJY

Туристів у нас сприймають якось ” ніяк”, автостоп розуміло ще менше людей. 🙂 Часто питали, чому я подорожую, і чи мені не страшно. Зараз ситуація змінюється: є багато молодіжних ініціатив, які розвивають туризм в Україні. Мені це до душі, часто долучаюсь, бо Україна варта подорожей.

– Де встигла побувати і як туди добиралася туди? Розкажи про культури, які побачила, про побут, ставлення до туристів, які люди траплялися?

В університеті відвідала Білорусь, Молдову, Росію і Грузію. У перших трьох країнах відчуття “іншості” особливо не було. Можливо, через відсутність мовного бар’єру, або ж сумісне тісне “дитинство” країн. Пощастило закохатись в Грузію.:) Частинки серця назавжди залишаться десь в Мцхеті, парку Боржомі, на узбережжі Батумі і горах Казбеґі. Найбільше вразила сила, яка була присутня всюди, в людях, горах, на вулицях. Сподобалось, що грузини люблять свою країну і нікуди не хочуть виїхати. Нам цього не вистачає.

iTMtP9N_nrU

Пізніше відвідала Єгипет, зараз в Тайланді. Це перша довга поїздка. Відчуваю, тут залишу великий шматок серця:) Найпершим враженням назавжди залишиться спокій Бангкока, де живе понад 8 млн людей, вулиці заповнені “макашницями” із вуличною їжею, приємні запахи і усміхнені люди.

-Які цікаві епізоди, пригоди, несподіванки траплялися з вами за цей час? Що вразило найбільше? Що вразило НЕПРИЄМНО найбільше? (якщо таке було)

Цікаві пригоди починаються тоді, коли відключаєш Gps-навігатор і просто гуляєш. В Тайланді це робити найлегше, бо карти не відповідають дійсності:) На кожному кроці щось нове: місцевий маленький ринок, сувенірні крамнички, екзотичні фрукти, – рай. Пляжі схожі на етикетку батончика “Баунті”.

Проте є речі, які вражають не дуже приємно. Туристи часто не поважають країну, у яку приїхали. Багато хто гуляє в купальниках у центрі міста, трапляються шумні сп’янілі компанії. Багато про це не знаю, бо мало буваю в надто туристичних місцях, не люблю такий тип ” туризму”. Та і місцеві сприймають подібне вороже. Хочеться порадити виявляти повагу до людей і місць, де перебуваєте, не задирати носа, не вважати, що хтось “должен знать русский”, а вивчити кілька фраз тайською, наприклад. Це вияв поваги до себе найперше, і де б ти не був тебе оцінять Людиною.

-Що можеш побажати тим, хто збирається поїхати кудись автостопом чи вирушити в мандри? І, загалом, що порадиш – такий сворідний “лікнеп” молодим мандрівникам 🙂

Побажаю жити без порівнянь. Намагатись відчути момент і запам’ятати його. Людина багата такими моментами, і цього ніколи не забереш.

Не бути туристом, а мандрувати. Турист думає, що сплативши гроші “має право” побачити, чи “йому повинні” показати щось варте. Не будьте такими туристами. Коли хочете побачити країну по-справжньому, заїдьте ” глибше”, там у вас побачать просто людину.

XTNLn_o7VE0

Не брати того, що тобі не належить. Я зараз не про крадіжки. Не їздити автостопом, бо це безкоштовно. Не розраховувати на нічліг у монастирях чи храмах, бо це безкоштовно. Не чекати, що тебе повинні годувати, бо “завжди є добрі люди”. Добрі люди і справді є, але не варто користуватись ними. Загалом не розраховувати свої “бюджетні” мандрівки, за які люди платять своєю добротою.

Планувати подорож, залишаючи місце для імпровізації. Не соромитись “збити ціну” на будь-що, якщо вважаєте її несправедливою. Тут, наприклад, у більшість національних парків, озер, храмів є дві шкали цін – для місцевих (10-30 бат, або безкоштовно) і для туристів (100- 300 бат). Ми ніколи не платимо такої різниці, ввічливо говоримо, що ціна зависока.

794qm94WSbQ

Вставати на світанку і вирушати кудись. Зможете насолодитись тишею. До того ж у більшість пам’ яток можна зайти ще до відкриття, як бонус – відсутність туристів і безкоштовних вхід.

Не боятись говорити з місцевими. Так найкраще пізнається культура, можна запитати про побут, звичай, особливості свята, чи певні слова, потрібні вам для вжитку.

І останнє.. не боятись нового. Навіщо інакше виїжджати кудись? 🙂

Ну й поділися подальшими “творчими” планами (якщо не забобонна 😉 ). Цікаво дуже…

Планую не зупинятись. Часто, перебуваючи десь, вже планую подорож в наступну країну. Наступна у нашому з чоловіком списку Туреччина, хочемо пройти Лікійську тропу. Потім розпочнемо подорожі на мотоциклі.

-Дуже дякую за розмову, Вікторіє! Хай вам щастить у мандрах і в житті!

Спілкувалася Христина СЕМЕРИН

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Кожен митець говорить і мовчить так, як велить йому сумління”, – поетеса і художниця Оксана Сподар

Коментарі:

Comments are closed.

120 queries in 0,844 seconds.