WestNews.com.ua

“Не Стус єдиний”: чому у вільній Державі існує заборона книг українських письменників?

20.11.2020, 17:34  |  Автор:   Хромей Зоряна

У різний період розвитку Української держави різним політичним силам часто «не пасували» деякі твори українських письменників. Так, 20 років не був розгорнутий “Собор” Олеся Гончара, цілі збірки Богдана Лепкого “не відчували” дотиків пальців читачів на своїх сторінках. У той же час як простим людом ці та багато інших книг були гідно поціновані.

Література, яка збурює суспільство, вкладає людям у голови національні ідеї та закликає до боротьби за них, що загрожує поваленню влади у державі, не могла бути розповсюджена. А особливо у радянські часи.

Українську мову обмежували, забороняли і відміняли протягом останніх чотирьох сторіч. Налічено понад 70 циркулярів, указів, законів, анафем, які забороняли писати та говорити по-українськи.

Тож WestNews вирішив простежити, які українські книги були заборонені у різний період становлення України.

Тоді

Всі ми знаємо про «розстріляне відродження», «шістдесятників», «дисидентів». Твори представників цих літературно-мистецьких течій радянська влада забороняла через висвітлення правди про часи сталінських репресій, голодомору та війни, пропагування українських національних ідей. Василь Барка, Улас Самчук, Микола Вінграновський, Левко Лук’яненко, Василь Стус (про якого далі йтиме мова) – ці та багато інших борців за українське слово зазнали переслідувань та жорстоких покарань.

Залякування, позбавлення радянського громадянства, заборона повернення з ув’язнень в Україну, примусове «лікування» у психіатричних клініках, арешти й ув’язнення за сфальсифікованими кримінальними справами – такими методами боролися з українською інтелігенцією.

Як бачимо, тоді заборона видавництва книги була далеко не єдиним способом “закрити рота”. Але і тут “самвидав” досить непогано робив свою справу.

Зараз

Ось так було пів століття тому. Зараз маємо незалежну Україну, свободу усного слова та письма. Здається, нереально у вільній Україні заборонити українські книги. Однак “Справа Василя Стуса” довела протилежне.

Минулого року Віктор Медведчук заявив, що 9 епізодів книги Вахтанга Кіпіані не відповідають дійсності та принижують його честь і гідність. Тож Дарницький суд заборонив її розповсюдження.

Рішення судді Києва Марини Заставенко мало такий вигляд:

Що цікаво, доки тривав судовий процес, читачі розкупили весь тираж «Справи Василя Стуса», а це – майже 20 тисяч примірників. Останні книжки розійшлися, як “гарячі пиріжки”, у день оголошення судового рішення. А в соцмережах розпочався флешмоб на підтримку автора книги та видавництва. У свою чергу Міністерство культури почало рекомендувати цю книгу до читання.

Франківський літературний критик Євген Баран про цю ситуацію висловлюється так:

“Це вдалий піар-хід, бо книжка аж ніяк не популярно-художня, а юридично-документальна. Як така, вона мене мало цікавить, бо факти, викладені в ній, я знаю. Але сам принцип заборони мене дивує. І аргументи на захист Медведчука (в тому числі й Дмитра Стуса). Бо підлість у нас під захистом у будь-який період суспільно-політичного життя. А правда має право лише, коли вона стає напівправдою. Правда без голосу чи з огляданням на моральність про аморальних, – суть мертва і не потрібна.”

За словами Євгена Михайловича, “Справа Василя Стуса” – це не єдиний випадок, коли у незалежній Україні забороняли книги українських письменників. Так, у 2009 році Національна експертна Комісія України з питань захисту суспільної моралі заборонила до продажу роман Олеся Уляненка «Жінка його мрії». Книгу, яку у світ випустило видавництво «Клуб сімейного дозвілля»,  експерти визнали «порнографічною продукцією, обіг якої в Україні заборонено». До речі, івано-франківський актор Богдан Бенюк входив до цієї Комісії, коли “судили” «Жінку його мрії».

Рішення Комісії викликало незадоволення громадськості. А Ульяненко був змушений оскаржувати висновок у суді, щоб повернути право на існування своє книги. Історія завершилася мировою угодою, згідно з якою письменник погодився на внесення правок.

Наступного 2010 року проблеми із Національною Комісією з’явилися у Марії Матіос за книгу “Вирвані сторінки з автобіографії”. Письменниця порівняла пам’ятник Перемоги із фалосом. Із запитом щодо правової оцінки висловлювання Марії Матіос до Генпрокуратури звернувся депутат від Комуністичної партії Петро Цибенко. У свою чергу Марія Матіос у листі до генпрокурора та міністра внутрішніх справ висловила нерозуміння, з яких таких причин та підстав її ім’я фігурує у правоохоронних органах. Справа не набула сильного розголосу; все “загладилося” після того, як письменниця викликала до суду свідком тодішнього президента Віктора Януковича. І, на диво, той дев’ятий суд виграла Марія Матіос.

За порнографічний зміст у 2011 році вірш івано-франківського письменника Юрія Винничука «Убий підараса» теж “обріс” судовою справою. Народний депутат України Леонід Грач звинуватив Винничука у поширенні порнографії та закликах убивати представників секс-меншин. Але тут уже сама Нацкомісія відхилила таку заяву Грача, пояснивши тим, що це не відноситься до їх повноважень:

«Ми не інквізиція, ми не суд, ми не правоохоронні органи. Предметом діяльності комісії є тільки оприлюднена інформаційна продукція».

Що цікаво, ці письменники, корті відстоювали право на життя своїх книг, були удосоєні почесних нагород: Марія Матіос – Національної премії України імені Тараса Шевченка в галузі літератури, Олесь Ульяненко – Малої Шевченківської премії, Юрій Винничук –  премії Книга року BBC, а Вахтанг Кіпіані є Заслуженим журналістом України.

Якщо говорити про соціально-політичну ситуацію, пов’язану із російсько-українською війною, то цього року  Державний комітет телебачення на радіомовлення заборонив ввезення в Україну 226 книг. Майже всі вони вийшли з-під “темного” пера російських авторів, у словах яких простежується спрямування на ліквідацію незалежності України, пропаганду насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

І все б нічого, якби до цього списку не увійшло шість книг українських видань. Три з них написав російський духовний лідер Блаженний Іоан. Його твори “Обличение Ялдаваофа”, “Белая Церковь”, “Грааль богомилов и катаров” надрукувало видавництво “Мир Софии”.

А книгу “Заявки на самоубийство. Зачем Украине НАТО?”, яку спільно написали українські політики Петро Толочко, Сергій Гриневецький та Дмитро Табачник, видало “Фоліо”. І її теж заборонили в Україні.

Так само заборонену “Донецко-Криворожская республика. Расстрелянная мечта” російських авторів Володимира Корнилова спільно надрукували російське видання “Питер” та українське “Фоліо”. А ще спільною роботою “Фоліо” та російських видань “АСТ”, “Кладезь” став друк книги під гучною назвою “Независимая Украина: крах проекта”, авторами якої є Максим Калашніков та Сергій Бунтовський. До слова, за останні три роки Держкомтелерадіо заборонило ввозити в Україну понад чотири тисячі книг із РФ.

Когнітивний дисонанс. Чому у вільній країні насмілюються забороняти книгу, яка має історичну цінність та твори із описом відвертих сцен у той час, як у вільному доступі для будь-якого користувача є достатньо матеріалів сумнівного характеру. Та чому українські видання друкують книги із антиукраїнським спрямуванням до того, як їх перегляне Державний комітет телебачення на радіомовлення? Можливо тому, що у 2015 році Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі припинила існувати, тож контролювати подібну “нецензурщину” уже нема кому?

Зоряна Хромей

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:Заборонену книгу “Справа Василя Стуса” Мінкульт рекомендує до читання

Підписуйтесь на наш канал у Telegram та наші сторінки у Facebook, Instagram і Twitter. Щоб першими дізнаватися про головне, що відбувається в Івано-Франківську, області, Україні та світі.

При використанні будь-яких матеріалів інтернет видання гіперпосилання на конкретну новину чи матеріалів не нижче другого абзацу. Передрук матеріалів без погодження редакції забороняється.
&nbsp

Редакція WestNews

Україна, Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 56
Прес-релізи: westnews.ua@gmail.com
Email редакції: editor.westnews@gmail.com

Підпишись

Розробка та дизайн:


X