Пару слів про любов

Власта Власенко поетеса 07.02.2019, 11:18 

Гряде кардіодиспансер, грядуть серця у вітринах і на стовпах, всюди серця, серця, серця, від них мерехтить в очах, млоєт в грудях, нудить від тих тотальних зайчиків і пікаючих птичок.

Ти памятаєш як вчора сусід Вася пяний вигнав Настю надвір в однім халатику, а нині ти бачиш як він стоїть в черзі за серцем, і тебе нудить від фальші і напіврозпаду пластмасових очей цього напіввалентина. Але ти йдеш містом, ти ховаєш очі, ти шукаєш гармонії, ти  рятуєш  себе цинізмом і скепсисом, ти дивишся сумно на цей весь суят з ангелочками, папірчиками в сердечка, ведмедями і зайцями мімімімі, ти думаєш про те, що  в любові давно відбулася підміна понять, що якийсь Валентин обгорнув порожні голови в блискучу обгортку на один день… Ти йдеш і йдеш цими сніговими кашами, де бруд і білість вкупі тобі під ногами, ти бредеш у світ з ілюзіями життя, успіху, сили, впертості, стійкості. Ти заціпиш зуби і будеш далі йти. Бо мусиш йти.  Але кожного разу ти все-таки ждеш, кожного разу при мимовільному погляді на якісь підсніжники ти якось хитнешся, ти відчуєш, що щось в тобі ворушиться, непідвладне тобі. Ти тугіше зашнуруєш всі внутрішні корсети, ти точніше повідстрілюєш всіх мяких і ніжних в собі, ти скажеш серцю: тримайся голови, придурку! Але то вже буде пізно.  Істота ожила! Вона випливе твоїми очима, вона адвокатує Васю, зігріє Настю, вона реабілітує всі дурнуваті сердечка і безголові айлавю. І ти підкоришся їй, ти дашся їй в руки, бо бануєш за нею, бо  тобі так набридли страхи і весь цей суспільний шугаринг, бо тобі, по чесному,  хочеться чути ці шмаркаті «телячі» ніжності, лиш би хто не знав, хочеться дивитися на бруд під ногами, а видіти білий сніг, лиш би хто не сказав, що тобі щось бракує, хочеться цієї рятівної ілюзії, що робить тебе таким схожим на щось живе і живуче.

І так, таки так, ти стаєш безборонним і дурнуватим, твій розум, цинізм і скепсис ідуть троє купляти шаріки, роліки і сердечка, але тобі вже не так страшно. …Тобі встидне, що ти ніжний, але тобі так, холєра, круто від того! Ти смієшся сам з себе, але тобі радісно і світло, ти розумієш, що саме в цім стані ховається вся правда про Задум,  тобі зачинають подобатися всі ці хаосні люди, ці розшнуровані корсети всередині, ця нелогічність, неконтрольованість, ці  світочні рухи в грудях, ці припливи сонця, що вчать тебе все покривати, не надиматися, не шукати свого, не заздрити, не величатися, не надиматися, а отже ніколи не переставати…

07.02.2019, 11:18 

При використанні будь-яких матеріалів інтернет видання гіперпосилання на конкретну новину чи матеріалів не нижче другого абзацу. Передрук матеріалів без погодження редакції забороняється.
&nbsp

Редакція WestNews

Україна, Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 56
Прес-релізи: westnews.ua@gmail.com
Email редакції: editor.westnews@gmail.com

Підпишись

Розробка та дизайн:


X