WestNews.com.ua

Професор Сергій ФЕДОРОВ: “Я не жалів про рішення залишитися лікувати людей в стаціонарі, я знав, що  ніколи б не залишив колег самих…”

22.06.2020, 0:26  |  Автор:   Власенко Власта

Пандемія COVID-19 заскочила зненацька не тільки Україну, а й весь світ. Ніхто не був готовий до таких масштабів.Усе це – глобальне тестування на міцність як людей, так і системи охорони здоров’я.

Всі розгублені…Хто боїться, хто цинічно заперечує, хто ховається…А лікарі рятують життя. Не дивлячись на небезпеку, не шукаючи шляхів уникнення і незіткнення, не очікуючи ні на співчуття ні на особливу допомогу. Хоча теж  бояться, бо теж люди, хоча теж не впевнені чи це реальність чи штучна політика…Але в них нема ні часу, ні прав довго думати і «растєкаться мислію по дрєву», до них приходять реальні люди, з реальним страхом в очах…І вони одягають захисні костюми…

Сьогодні розмовляємо з лікарем…ні, з Лікарем.

Чоловік, що не залишився в теплі великої армії відсторонених медиків пересидіти на кафедрі. А міг. Бо він-викладач, професор кафедри ІФНМУ, доктор медичних наук і таке інше…І міг і далі віддалено консультувати карідологічне відділення, а не входити в саме вогнище перепрофільованого пульмонологічного відділу ЦМЛ, де вже станом на березень було 30 хворих на COVID-19.

Сергій ФЕДОРОВ  – доктор медичних наук, професор кафедри терапії і сімейної медицини післядипломної освіти Івано-Франківського національного медичного університету, професор-консультант лікувально-діагностичного центру “Neuroglobal” та кардіологічного відділення Івано-Франківської  ЦМЛ.

Сергію Валерійовичу, чому таке рішення? Вам обіцяли заробітки великі? Чи Ви отримали відразу по легендарних 300 відсотків надбавки? Чи Вас заставили? Чому Ви вирішили піти лікувати хворих коронавірусом, будучи професором-кардіологом?

Та нема аж такої великої пафосної причини, чесно..Я вирішив, ну бо хтось мусить туди йти і лікувати. І не я один, дуже багато моїх колег залишилися на клініці. Якось особливо це і не обговорювалося. Ти лікар, ти повинен. І все.

З  березня 2020 року у зв’язку з пандемією коронавірусу в нас в  Івано-Франківській центральній міській клінічній лікарні відбулося перепрофілювання кардіологічного відділення на пульмонологічне, а  кардіологічні пацієнти без підозри на COVID-19 лікувалися в відділенні інвазивної кардіології.

До такого кроку ніхто не заставляв і не спонукав, це було зважене, обдумане і актуальне рішення колективу центральної міської лікарні, який реально оцінив реальний стан справ і вирішив діяти швидко і відповідно до ситуації. Не було такого, аби я жалів про рішення, я знав, що  ніколи б колег не залишив самих…

Тобто, це Ваше особисте рішення?

Це моє особисте рішення,  мій моральний бік.

Перші дні роботи були важкі, бо, як і всюди, не вистачало захисних костюмів, рукавиць, респіраторів, масок…Та всього не вистачало. Я приходив додому і роздягався на порозі, щодня…Мій одяг проходив ретельну санітарну обробку….Вранці знов на роботу, знов захисні костюми, але от…Якось так вийшло, що не вберігся.

 

Як це сталося?

Динаміка захворювань  росла,  багато пацієнтів були на ШВЛ, ми працювали фактично в коронавогнищі: брали мазки, оглядали хворих, прослуховували, словом, дуже близько контактували…. Якось не зумів уберегтися. І десь на Великдень  раптом запідозрив, що щось не так… Серед перших симтом кашлю не було, був пансинусит, головний біль задишка, висока температура. Температуру, до слова, важко було «збити»

Ну і от: швидкий тест був від’ємний, але ПЛР-тест –  позитbвний. Далі через тиждень зник нюх, смак, навіть квасні яблука були мені солодкаві…

Згодом, само собою, – самоізоляція, і дома – лікування.

Як Ви «витягли себе» з цієї хвороби?

Розумієте, станом на сьогодні немає офіційно визнаних препаратів від коронавірусу, тобто, препаратів на основі доказової медицини.

Теперішнє лікування, власне, і моє –  на основі нашого досвіду та досвіду зарубіжних колег.

Ось, наприклад, гідроксихлорохін, який на початку пандемії вважали панацеєю,  виявився неефективним, і я його не використовував. І це стосується багатьох препаратів, у тому числі, – ряду противірусних.

Оскільки традиційно до вірусу з часом приєднуються бактерії, то  і виникає вірусно-бактеріальна пневмонія. Тому я і вирішив застосувати таблетовані форми двох антибіотиків та індуктор ендогенного противірусного білка – інтерферону. Додав нестероїдні протизапальні і ще – вітамін С…Сам собі призначив (сміється – авт.) Плюс  – протокольне лікування.

Відносне покращення я побачив десь через два-три дні, тоді, коли температура знизилася до 37, проте через два дні знов: 39. Це був так званий свічкоподібний спалах, і власне на цьому етапі в мене зник смак і нюх. І не провернувся і дотепер.

Через три-чотири дні температура стабілізувалася; згодом двічі пройшов ПЛР-тестування, яке виявилося вже негативним.  Тести, до речі,  давала лікарня

Після другого негативного тесту  я знову приступив до роботи

За Вашими спостереженнями чим особливий цей тип вірусу?

Сьогодні відомо, що вірус прямо уражає не тільки легені, а може поражати і серце, і кишківник, і підшлункову залозу; порушення смаку та нюху пов’язують із  впливом вірусу на нервову систему.

Вірус проникає в середину клітини і починає розмножуватися…словом, цікавий цей вірус. З результатів різних лікарських досліджень випливає, що повторні зараження – це просто питання часу, стійкий імунітет до вірусу, особливо у безсимптомних хворих, не виробляється. А тимчасового імунітету вистачає не більше, ніж на кілька місяців.

Чи подивилися люди на лікарів тепер інакше? Чи змінилося ставлення до медиків, які так відчайдушно стали на захист людських життів?

Ви знаєте, ті люди, що добре ставилися до медиків, ставляться добре і тепер. Але є також якісь такі внутрішні  спостереження, що зявилася якась непроголошена суспільна повага до лікарів.  Ми зустрічали велику щиру подяку, реальну допомогу, реальну присутність людей в нашій професії

Ми були дуже здивовані, коли нам надходили кошти на закупівлю засобів безпеки не тільки від ІТ-компаній, бізнесменів, а й від вчителів, працівників культури, тай, зрештою, простих поодиноких людей, що старалися переказати нам на рахунок хоч пару гривень…Це, повірте, дуже зворушує… Люди побачили, шо лікарі були беззахисні…

Додамо від себе.

Може хоч тепер держава Україна розставить правильні пріоритети професій і оплат праці?
Бо як платити лікарям, то так слабенько, а як самим слабенько, то до лікарів. Лікар повинен мати більшу зарплату як має зараз, а не мусіти зазирати пацієнту в кишеню.
Медицина повинна мати найкраще устаткування, найбільше фінансування, найтолковіших працівників, бо це життя, а не “героїчні” драми політики.
Медична освіта не повинна мати купу теоретичих тестів, а повинна мати купу практичних занять, бо лікар має зараз мати інноваційні та конкетні сучасні знання.
Лікар як особистість незаслужено втратив високий статус унікальності.
Зараз, в час цієї “чуми”, всі сидять по хатах, а лікарі працюють.
І лікар  – це не міф у халатику і респіраторі, це жива людина, яка мусить іти і йде.
Чи може ні?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як українські лікарі борються з пандмією в умовах….

Підписуйтесь на наш канал у Telegram та наші сторінки у Facebook, Instagram і Twitter. Щоб першими дізнаватися про головне, що відбувається в Івано-Франківську, області, Україні та світі.

При використанні будь-яких матеріалів інтернет видання гіперпосилання на конкретну новину чи матеріалів не нижче другого абзацу. Передрук матеріалів без погодження редакції забороняється.
&nbsp

Редакція WestNews

Україна, Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 56
Прес-релізи: westnews.ua@gmail.com
Email редакції: editor.westnews@gmail.com

Підпишись

Розробка та дизайн:


X