Спогади з дитинства, поради та за що сварили: відомі прикарпатці розповіли про своїх мам. ФОТО

12.05.2019, 15:43  |  Автор:   Веркалець Оля

Вона дарує любов і домашній затишок, турбується, підтримує в скрутну хвилину. І хоч вам 10 років, хоч 50. Вона завжди перейматиметься за вас. У будь-який час ви можете прийти до неї за порадою, вона вислухає – і відразу стане легше. Вона – жінка з великої літери. Вона – це мама.

З нагоди Дня матері WestNews зібрав улюблені спогади з дитинства відомих прикарпатців і розпитав, за що вони отримували «на горіхи», які поради запам’ятались найбільше та за що завдячують своїм матусям.

Тетяна Терсенова-Заводовська, директор “Школи леді” та власниця модельного агентства “Ювента”, розповіла, що мама запам’яталась саме такою, якою вона все життя намагалась стати.

«Це була дуже красива, освічена, інтелігентна жінка з вишуканим смаком. Дуже стримана в емоціях, навіть по відношенню до дітей, вимоглива і строга! За освітою була модельєр-конструктор одягу. Я могла прийти зі школи і сказати, що завтра виступаю, а на ранок вже на тремпельку (вішалка – ред.) висіла нова сукня. Навіть в тяжкі 50-ті роки нас одягали краще за всіх. Усе шила мама і мені, і брату, навіть головні убори були не такі, як у всіх.»

Тяжко зрозуміти, коли вона все встигала, згадує пані Тетяна. Квартира сяяла, паркет (раніше його не лакували) був, як дзеркало. У шафах так все було складено, що можна було лінійку підставляти. А їжа в домі завжди подавалась з повним сервіруванням.

«Нас з дитинства вчили їсти ножем і виделкою, користуватись серветкою і не сідати до столу в розтелепаному  вигляді. Мамуся мала колоратурне сопрано і, коли сідала за піаніно та починала співати, усі завмирали. Усе її життя є прикладом для мене. «На горіхи» діставалось за невиконання завдання, які були розписані і мені, і брату. З мамою і татом ми ніколи не сперечались, нас виховували досить строго. Навіть в голову таке не приходило. З дитинства нас вчили вчитись! У той час тільки освічена людина могла досягти успіху.»

Пані Тетяна займалась балетом, музикою, спортом, відвідувала художню студію, курси ораторського мистецтва. Навіть якщо їй не все подобалось, але батьки так вирішили і це був закон.

«Мамуся завжди говорила, що в житті все знадобиться, і допомагала нам в усьому. Що я б не робила в житті, за все це низький уклін батькам, особливо мамусі.»

А от Назар Павлів, відомий спортивний активіст і богатир, пригадує, як його з півторарічного віку вже віддали в садочок. Згадує, що не любив, коли зранку мама його туди вела. По дорозі вередував та плакав – ось так йшов у садочок майбутній спортсмен. Але скільки ж було радості, коли матуся приходила забирати його вже додому.

«Пам’ятаю, у дитинстві мама часто співала мені колискові пісні. Вона ж у мене музикант і знає їх досить багато. Працює мама викладачем класу бандури в дитячій музичній школі №1 Івано-Франківська. Тому вона колись хотіла, щоб і я був музикантом, і вирішила повести мене до школи вчити азам музичного мистецтва. Єдине, що мені було дозволено – вибрати інструмент, на якому буду вчитись грати. Я обрав гітару. У музичну школу ходив близько двох років. За той період чогось та й навчився. Але спорт я любив більше, тому гітаристом не став.»

«На горіхи» богатир від мами також отримував. Не виконав домашнє завдання, отримав погані оцінки або не хотів у чомусь поступатися молодшій сестрі – от і перепадало.

«Але мама однаково для мене залишалась найдорожчою, адже дала мені найцінніше – життя. З нагоди Дня матері хочу їй подякувати і побажати здоров’я, довголіття та щастя. Щоб вона залишалась такою доброю і ніжною, а на душі аби завжди було весело і святково.»

Переможниця 1-го сезону реаліті-шоу «Модель XL» Марія Павлюк розповідає, що найважливішою порадою мами була працювати, працювати і ще раз працювати. А головне – пам’ятати, що в житті можна покладатися тільки на себе, і не варто надто довіряти людям своє особисте.

«Пам’ятаю, якось мені мама купила декілька різних суконь. Я їх хотіла всі за один день одягти. Мама не дозволяла так робити. А надворі було літо. Тому я навмисне бруднилась, щоб мама мене переодягала.  Отримувала «на горіхи» від мами за те, що не хотіла вчити математику в школі і що страшно не любила прибирання.  Мені доводилося говорити по сто разів одне і теж. Тільки, коли мама вже починала кричати, тоді я йшла щось робити.»

Найбільше Марія Павлюк завдячує мамі за те, що вона є поряд. До сих пір підтримує доньку у всіх її рішеннях.

 «Це найбільша допомога, коли батьки відпускають дитину робити власний вибір, а не чітко нав’язують свій. Може мама і не змогла забезпечити нам «золоте» майбутнє, але допомагає мені зробити це для своїх дітей. Вдячна їй, що доглядає мою донечку, коли я у відрядженнях. А головне – не осуджує мене, а тільки підтримує у виборі моєї професії.»

Василь Мельникович, він же Гуцул-Хуліган, вважає, що всі найяскравіші моменти дитинства живуть і до нині. Читати і писати каліграфічно співак почав ще до школи, адже його мама вчитель. Тому в шкільному віці “на горіхи” перепадало саме за каліграфію, граматику та розділові знаки.

«Навіть і сьогодні, пишучи в соцмережах свої пости, ловлю себе на думці: «А якщо мама прочитає, а там купа помилок?» А мама мої пости читає. Досі згадую, як нас зранку будили в школу, і ніжно крізь сон я тихенько чув: «Дітиии вставааайте». Раз, два, три і сон, як рукою зняло.»

Мама ніколи не перечила Василю щодо його вподобань і смаків. Тим самим допомогала розвиватись і раділа за всі його життєві перемоги.

«Це спонукало мене ставати успішним. Найбільше вдячний за те, що мама виховала в мені чоловіка, а не «тряпку». Навчила бунтувати, коли бачиш несправедливість, допомогати безпорадним. Я бажаю своїй матері і, звичайно, усім матерям світу, довгого та здорового віку при люблячих дітях.»

Письменниця Ольга Деркачова каже, що мама була завжди поруч: на дитячих святах у садочку та школі, на захисті кандидатської дисертації, докторську, на жаль, захищала вже без неї.

«Якби моя мама була жива, мабуть, я би відповідала на питання по-іншому, знаючи, що вона прочитає. Але її немає вже п’ять років і мені сумно, що вона ніколи не прочитає того, що я про неї тут скажу. Після смерті близьких людей у спогадах лишається тільки найкраще. Чомусь пригадалося, як мені випала почесна роль снігуроньки в дитячому садку. Тоді мама мені вперше зробила справжню зачіску. А ще десь знайшла мені неймовірно прекрасні білі мештики – саме такі, як мають бути в казкової героїні. Мама радила бути собою і час від часу зупинятися  – аби зробити вдих-видих, подумати і йти далі, бо ж з моїм шаленим ритмом…»

“На горіхи” пані Ольга отримувала нечасто. Могли поставити в кут за яку-небудь шкоду, посварити, що без дозволу щось взяла або не дотримала слова. Бити – то ніколи не били.

«Щодо розвитку і успіху, то я тут маму і тата не сприймаю якось окремо. Вони обидвоє вірили в мене завжди, підтримували і пишалися (дуже тішуся, коли мене тато і тепер похвалить). А головне – батьки не заважали бути вільною у виборі того, чим хочу займатися у житті. Найбільше завдячую за життя, дароване мені, і теплі дитячі спогади.»

Фотограф Сергій Горічок згадує мамину пораду “ми відповідальні за тих, кого приручаємо”. Каже, що найбільше йому запам’яталась перша поїздка до моря.

“Грузія, Кобулеті. Жовтий пісок, синє-синє море і моя красива-красива мама! Мабуть, саме тоді мені захотілося стати фотографом.  Любив без дозволу помандрувати десь. Тому й отримував від мами “на горіхи”. Мама завжди вірила у мої здібності та підтримувала у всьому. Найбільше завдячую мамі за життя, любов, терпіння, молитви та віру. За те, що виховала мене таким, яким я є!”

Наталія Дзеньків, вокалістка гурту Lama, ділиться, що в пам’яті закарбувалося дуже багато спогадів з її батьками. Вони обоє були учасниками відомого, у ті часи, Гуцульского ансамблю. Батьки багато гастролювали, і з цим у співачки пов’язані особливі спогади, адже її часто брали з собою. Але коли не вдавалося, вона залишалася з бабусею.

«Звичайно, я дуже сумувала в такі часи, і мені бракувало їх. Одного разу, коли мені було років 6-7, уночі батьки мали знову їхати в іншу країну на концерт. Мене не могли з собою взяти. Я дуже не хотіла відпускати маму, яка лише декілька днів тому приїхала з гастролей. Тому перед сном прив’язала ниткою свою руку до її, щоб хоч таким чином втримати. Я не любила цей період і дуже плакала в такі моменти, коли вони їхали, адже концертні тури могли тривати місяць і два.»

Мама ще з самого дитинства виховувала в Наталії самостійність і бути відповідальною за результат. Тому завжди підтримувала її рішення стосовно того, як краще вчинити в тій чи іншій ситуації.

«Дякувати Богу, що моє виховання було правильним і всі мої кроки – виважені і обдумані. Мама мене не карала, бо через навантажений робочий графік рідко бувала вдома. В основному всі покарання за провини я отримувала від бабусі. Тому з мамою у мене пов’язані тільки найщиріші теплі спогади.»

Батьки помітили у співачці талант з самого дитинства — ще в пологовому будинку Наталю було чути найгучніше. Маленькою її віддали на балет. Та замість того, щоб танцювати, вона майже не відходила від роялю, на якому їм акомпонували — часто підходила до нього і награвала мелодії. Тоді мама відразу віддала Наталю на фортепіано, яке і відкрило їй дорогу в прекрасний світ музики.

«Я дуже вдячна своїй мамі, що вони з татом мене виховали саме такою, яка я є. Вони давали мені правильну любов, розвивали духовні цінності і підримували в моїх починаннях. Я вдячна Богу за те, що дав мені саме таку Маму!»

Богдан Юсипчук, актор і володар титулів «Містер Україна» і «Mister Sea World», розповідає, що для нього мама – це вічне відчуття дитинства. Коли все навколо сприймаєш щиро, коли світ світлий, а трава висока.

«Я в дитинстві був непосидючим пацаном. І порад слухав мало. Чув, але не слухав. Моя мама – викладач. І, як мені тоді здавалося, поради давала частіше, ніж треба було. Пам’ятаю, що поради батьків інколи відрізнялися. Батько казав, що ми повинні займатися якимись єдиноборствами, аби постояти за себе, за дівчину. Мама казала, що якщо ти розумний і не проводиш час не там, де треба, – то єдиноборства не потрібні будуть, бо ти просто не допустиш подібної ситуації. Вона робила більший акцент на освіті в художній школі.»

Богдан зізнається, що частіше отримував «на горіхи», ніж брат. У сім’ї росли дві творчі особистості, два лідера, два чоловіка, але Богдан був старший і відповідно в тому віці сильніший. Тому частенько відробляв на молодшому прийоми, які навчився на уроках греко-римської боротьби.

«Якщо взяти загалом – брат від мене сильніший. Я був сильніший тільки в силу свого віку. От за це і отримував. За молодшого брата. Коли я став вже досить дорослим, мама не нарікала, як я “змінив” 10 професій за декілька тижнів. Вона знала, що я повинен це пройти сам, і все зайве саме відпаде. У художньому училищі брала книжки світових художників, і ми аналізували деякі картини. Я надихався і, як правило, видавав результат. А вже в університеті – щиро тішилась за мене, за кожне моє досягнення. Звичайно, із часом я зрозумів: у більшості випадків вона була права. Вдячний мамі, що вона вклала в мене з братом всю душу, не жаліючи нічого. Усе, чого я досягнув – це і її перемога. Переживала, чи я не є голодний і одягнув шапку. Дякую, що не нав’язувала свою думку, підтримувала і надавала мені достатньо свободи.»

Підготувала Ольга Веркалець

Підписуйтесь на наш канал у Telegram та наші сторінки у Facebook, Instagram і Twitter. Щоб першими дізнаватися про головне, що відбувається в Івано-Франківську, області, Україні та світі.

При використанні будь-яких матеріалів інтернет видання гіперпосилання на конкретну новину чи матеріалів не нижче другого абзацу. Передрук матеріалів без погодження редакції забороняється.
&nbsp

Редакція WestNews

Україна, Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 56
Прес-релізи: westnews.ua@gmail.com
Email редакції: editor.westnews@gmail.com

Підпишись

Розробка та дизайн:


X