“Свідомий характер формується вже в студентські роки”- теперішні і колишні студенти про найавантюрніший період в житті. ФОТО

17.11.2019, 13:00  |  Автор:   Колибаб‘юк Тетяна

День студента – свято, яке асоціюється з молодістю, романтикою і веселощами. З’явилось це “імперське свято” ще XVIII століття, а історія сучасного святкування почалася в Чехословаччині під час Другої світової війни, пов’язана з трагічними подіями. В нашій країні його відзначають з 1999 року.

Способи відзначити «дня молодості» є різні, але, як правило, все просто: зібратись великою дружньою компанією (чим більше- тим краще) і цікаво провести час. Не завжди все проходить тверезо, зате є що згадати і розповісти друзям.

Ми обрали трьох студентів, які вчились/вчаться у різних вузах, містах або спеціальностях і поговорили з ними про чудовий період життя, який буває тільки кілька разів в житті.

Петрів Неля, студентка Києво-Могилянської академії: «Побилась об заклад сама з собою, що зможу переїхати і вижити»

Як ти, дівчина з Калуша, опинилась у Києві та ще й «на державному» у такому престижному університеті?

  • Через стосунки з хлопцем часто їздила у столицю і вже тоді розуміла, що рано чи пізно я переїду сюди жити. Пройшов час, стосунки закінчились, але думка про столицю мене не покидала. Прийшов час закінчувати ПНУ і готуватись до вступу в Київ. Котрий серед університетів вибрати – довго не прийшось думати, бо знала і неодноразово чула, що одна з найкращих програм підготовки журналістів – у Могилянці. Підготуватись, скажем так, мені не дуже вдалось через літні гуляння, відпочинок і мою безмежну лінь. Коли я приїхала здавати вступні екзамени, то зрозуміла, що це дуже дарма, бо завдання справді були складними. Проходили дні, мої сподівання повільно згасали, але я розуміла, що навіть якщо не вступлю, то все-одно переїду жити в Київ і буду працювати.
    Коли виставили списки, виявилось, що я перша в списку платників. Контракт у Могилянці коштує близько 70 тисяч за магістратуру. Я розуміла, що така сума “непідйомна” для мене і батьків, тому зневірилась і подумки пакувала валізи на заробітки. Але пройшло кілька днів, хтось забрав документи і зранку я отримала довгоочікуваний дзвінок “Нелю, вітаємо, ви –  на бюджеті”.

Як відрізняється життя київського та франківського студента?

  • Перше – це, звісно, ціни. В Києві набагато дорожче орендувати житло, харчуватись, їздити  транспортом і відпочивати. Друге час – 1 година на транспорті  – це дуже оптимальний час для пересування з пункту А в пункт В. Ну і можливості. В Києві дуже багато стартапів, молодих команд, креативних агенств і редакцій. Мені здається, навіть, якщо кожного року змінювати роботу, то до кінця життя у всіх крутих компаніях не попрацюєш

Чим не вгодив Івано-Франківськ і які перспективи далі?

  • ІФ усім вгодив, це місто –  моя любов, і я ніколи не перестану його обожнювати і за ним сумувати. Київ – це, швидше, як випробування. Побилась об заклад сама з собою, що зможу переїхати і вижити. Зараз завдання “Х” – це закінчити універ. Далі багато працювати до сьомого поту, а потім вже як час покаже.

Чого навчив тебе цей період часу, який досі триває?

  • Багато досвіду, знань, розуміння того, що оцінки – це точно ОСТАННЄ, щодо чого треба хвилюватись. А ще, звичайно, людей. Неймовірних людей, лише заради яких варто терпіти тони теоретичної літератури. Скажу, що це найкращий час у житті кожної людини. Дуже важливо насолоджуватись кожним моментом і розуміти, що це перш за все, не про зазубрювання теорії, а про емоції. Треба багато працювати над собою, але навчитись це робити в кайф. Якщо ти дійсно отримуєш задоволення від роботи – тоді ти добре працюєш, а якщо ти добре працюєш – тоді ти не будеш працювати за копійки. Студентство –  це класна можливість ходити  мільйонми співбесід і стажувань, щоб зрозуміти, що тобі реально подобається.
    Треба цей час проводити так, щоб коли прийдеться розказувати внукам, то вони зрозуміли, що ти була крута бабуля. А здивувати підлітків з 2060-тих років, я думаю, буде не так легко.

Мар’яна Гнот, студентка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника: «Студентство – це найкраща вечірка у житті кожної молодої людини і як правило, запам’ятовується вона на все життя»

З чим асоціюються у тебе роки студентства?

  • Мої студентські роки завжди асоціюватимуться із посиденьками в атмосферному антикафе «Станція» (приблизно два роки тому його закрили – авт). Це кафе відвідували співаки, художники, книголюби, уявляєте, яка це була атмосфера?
    За цей час   відвідала три  корисні тренінги із журналістики, познайомилася із учасниками із всієї України, які запрошують до себе в гості… і не заплатила за це ані цента! Для таких можливостей важливо не полінуватися заповнити анкету на захід, який тебе зацікавив, а організатори оплачують усе: проїзд, проживання та харчування! Що не кажіть, а студенти винахідливі люди: волонтерство, концерти, тренінги, студентські «кафешки»… На мою думку, саме так народжуються нові ідеї та проекти. Це найпродуктивніші п’ять практик у редакціях ЗМІ, а ще  – незабутні практичні завдання  в київського  професора О.М. Холода.

Чого навчило тебе життя в гуртожитку?

  • Я довго боролася із тарганами, яких, до речі, таки змогла перемогти. У мене складні сусіди, а ще у ванній кімнаті увесь рік Антарктида ( посміхається – авт.)

Через два місяці ти вийдеш зі статусу студента, за чим сумуватимеш?

  • За своїм студентським квитком, адже завдяки цій пластиковій «карточці» я мала змогу “бюджетно” подорожувати Україною. За емоціями, які відчувала на кафедрі журналістики та в 409, 412 аудиторіях : страх, ейфорію, радість. Мені не вистачатиме підготовки до пар, жартів моїх одногрупників. За блакитною заліковкою, яка завжди асоціюється із перепусткою до зимових та літніх канікулів. Асоціюється із відчуттям волі та свята. Не забуду, як ми усією групою прогуляли декілька пар, а згодом нам погрожували, що у всі особові справи запишуть догани… Тоді так страшно було, ми всі переживали та обговорювали це у «чаті».

Чого тебе навчили ці роки?

  • Мене викладачі навчили вірити в себе, реєструватися на всі можливі заходи, тренінги, заповнювати анкети на співбесіди. Не падати духом. Моя кафедра щороку давала можливість черпати новий досвід завдяки практиці у редакціях: я вперше вчилася писати, опановувала світ радіо, навчилася вибирати із відеоматеріалу «синхрони», а також мала змогу впродовж трьох тижнів попрацювати прес-секретарем.
    Якщо б я мала змогу, я була б вічним студентом. Мені дуже не вистачатиме студентських моментів, гігантського дзеркала в холі університету,  а ще лавашу із студентського кафе ( посміхається – авт). А найбільше відчуття, що ти – студент: юний, безтурботний, натхненний, без роботи, проте з ідеями та проектами, які старанно занотовуєш в пошарпаному блокноті.

Юліана Черепанин (Белюженко), випускниця Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника : «Студенти вони ж не бояться “стрибнути” не в той вагон, вони більше ризикують і не так травмуються, коли помиляються з вибором – це все переваги юності».

Що для тебе студентські роки?

  • Я вступила у 2011 році, і досі для мене це роки, коли ти повний сил та енергії і впевнений, що ти можеш змінити світ. І таки міняєш. Це вже не школа де кожен вчитель має своїх «улюбленців», а хто не встиг то старайся – не старайся результату не буде. В інституті ти можеш почати все з чистого листочка і робити себе таким, яким ти хочеш бачити, а не яким тебе бачила вчителька математики чи історії. Профком, сенат, факультативи і можливості – тільки спробуй. І я пробувала. Де мене тільки не було: і профком, і редколегія, і літературники.

Який життєвий досвід ти отримала?

  • Напевне найбільше, окрім фахових знань, студентські роки дали мені можливість проявити себе. Зробили більш наполегливішою, навчили, що варто відстоювати свою думку. Як не крути, а характер свідомий формується вже в студентські роки, коли на тебе вже не так впливає думка батьків, вчителів чи однолітків. Ти розумієш, що сама якось маєш плисти по цій ріці під назвою «Життя»… Це як школа виживання свого роду. Вчишся, паралельно маєш якісь цікаві проекти і ще й навчання – важко, але захопливо.

Повторила б?

  • “Ще раз” то вже зріліше, обдуманіше і для якоїсь конкретної цілі. А студенти ж не бояться “стрибнути” не в той вагон, вони більше ризикують і не так травмуються, коли помиляються з вибором – це все переваги юності.
    Тому, я щаслива, що в мене був цей період і якщо його повторю, то, на жаль, він вже не буде таким захопливим… Всім, хто ще студенти хочу побажати, щоб кожен день був особливий і жодна сесія не робила вам погоди. Бо в подальшому житті сесія, як і ЗНО, виглядатимуть дріб’язково

Розмовляла Тетяна Колибаб’юк

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Роман ГОЛОД: “На Кедроватім в Чорногорі ґаджуґи звилиси в ланци” – про день української писемности та мови

Підписуйтесь на наш канал у Telegram та наші сторінки у Facebook, Instagram і Twitter. Щоб першими дізнаватися про головне, що відбувається в Івано-Франківську, області, Україні та світі.

При використанні будь-яких матеріалів інтернет видання гіперпосилання на конкретну новину чи матеріалів не нижче другого абзацу. Передрук матеріалів без погодження редакції забороняється.
&nbsp

Редакція WestNews

Україна, Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 56
Прес-релізи: westnews.ua@gmail.com
Email редакції: editor.westnews@gmail.com

Підпишись

Розробка та дизайн:


X