Таємниці колекції світлин Роберта ЕРІКА. ФОТО

16.09.2018, 13:10  |  Автор:   dmytrosvintsitskiy

Роберт ЕРІК – один з цікавих, один з непрОстих.  В Івано-Франківську його знають, передусім, як фотографа, що робить дуже своєрідні фотографії Карпат, які добре знає і відчуває…Але ще Роберт – “шеф” колійовий, гуморний чоловік та колекціонер віртуальних раритетів – старих знимок Станіслава і цілого Прикарпаття. Власне, про цю частину його життя – сьогоднішня наша розмова, – пише WestNews

ХТО ТАКИЙ ЕРІК?

Народився в Станіславові в 1965р, навіть закінчив славну школу №7, спробував працювати на локомотиво-ремонтному заводі, потім обов”язково кожен громадянин міста того часу мусів хоч трохи попрацювати на радіозаводі або Позитроні, то я вибрав Позитрон. Потім  – робота в інституті нафти і газу, а коли мав час, то встиг закінчити і технікум, і інститут. А потім тимчасово пішов працювати на франківську колію. І ця нібито  тимчасова робота…Ось  вже пішов рахунок на 29-тий рік стажу. Але тут є свої цікаві особливості в цій роботі, та про це згодом. Ерік чому? Мама десь вчула, їй сподобалося, і дала мені таке друге ім’я. А Роберт-записано в паспорті. Може ,тому що батьки жили в Перемишлі і були потім депортовані в програмі “Вісла”. А ім’я таке і мені  сподобалося, я додав до справжнього і залишив собі як псевдонім.

З ЧОГО ВСЕ ПОЧАЛОСЯ?

Живу в  старому, а  може  і  не  дуже  старому  місті Станіславові. Батьки  тягали  мене з  собою на  природу – це  і  дало  мені поштовх до  мандрівок   Карпатами. З  роками, набравшись  досвіду, спробував  ходити  сам. Досить  цікаво:  стаєш  де  хочеш, сидиш  де  хочеш, бачиш  що  хочеш. А  народ  не  вірив  в  те,  що  я  бачив. Прийшлося купити  фотоапарат “ФЕД-5”, тоді  вже  почали вірити…Але  з  часом, спілкуючись  з  багатьма  людьми, слухаючи  їхні  історії, оповідки, зараз  жалію  що  не  записував. Деколи, гостюючи в людей, переглядав старі  світлини, почав  задумуватися: як  було  в  старі  часи, як  гуцули  жили,чим  займалися… І  так, з  допомогою  інтернету,  маючи  доступ  до  деяких  архівів, почав  збирати старі  світлини, правда  в електронному  вигляді. Цікаво  було  подивитися  на  старі  будинки, так  звані “вілли”, які  доживають  свого  віку  в  Ворохті, Микуличині, Татарові, Яремчі..А  старі люди  на світлинах, їхня  убиря. То є ціла  історія, можна  сказати- епоха,  яка вже  не  повернеться.

А ще за такими світлинами багато  людей  впізнає  своїх  сусідів, знаходяться  втрачені  світлини рідних. Добре,  що  були  такі  фотографи  як Микола  Сеньковський, Генріх Поддебський, який  залишили велику фотоспадщину  про Гуцульщину.

ЩО  ДАЄ ПАМЯТЬ ЗІ СВІТЛИН?

Це хоббі дало мені  можливість  поспілкуватися з цікавими  людьми, які  займаються вивченням  і написанням  історії  Карпатського  краю. Ще  такий  поштовх  дали  мені  книги  Михайла  Ломацького,  де є автентичне  описання  життя, пригоди гуцулів, людей  які  приїздили відпочивати  до гуцулів. А  вони  теж залишали  якісь  спогади  в  листах, світлинах. Багато  цікавого  матеріалу  просто  пропало, молоді  роблять  ремонт, всі  папери, світлини, які  вже  пожовкли, як правило, ішли  в грубку..Багато ще  світлин, старих  світлин  знаходиться  на  руках, хочеться  їх  оцифрувати, але  люди  бояться  давати.

Багато  каже: он, у  сусідки, взяли  перезнимкувати пару  альбомів  і слід від  них  простив…Але  нічого, щось  в  електронному  вигляді, щось в  оригінальному, помаленьку можна і  треба  відроджувати справжню історію карпатського краю, бо  воно  того варте…Спочатку збирав для себе, а потім, як  люди почали цікавитися моєю роботою в соцмережах, то і для них збирав, всі матеріали зберігаю, а може раптом, прийде бажання видати фотоальбом, або ще доповнити старими світлинами чиюсь книгу..Спочатку близькі мої критикували: нащо воно тобі, а з часом, як побачили, що велика кількість людей цікавиться старими світлинами, вже навіть питають: а сьогодні що знайшов цікавого? А я роблю серйозний вигляд, ніби занурений в творчо-пошуковий процес, і вже у нікого немає совісті заставити мене щось єнче в хаті робити..( сміється – авт.)

ЕЛЕКТРОННІ АРХІВИ ЧИ “ЖИВІ”?

Фотографії я шукаю цілеспрямовано, працюю з різними архівами, з людьми, з інтернет-ресурсами. В основному  працюю, переглядаючи і  перескановуючи  різні життєві світлини та світлини деяких документів, якщо  дозволять пересканувати,На  сьогодні можна  користуватися відкритими  архівами, деякі потребують  письмової  гарантії,  що це  не  для  комерції, або ж  просто номер читацького  квитка тієї  країни, архів  якої  хочеш  переглянути.Так, Polona.pl, дуже багато як і світлин так і документів, мапи, книги..Основне знати що ти хочеш і правильно поставити питання. Також є такий сайт як Europeana Collections, дуже потужний Європейський архів. Зрештою,  матеріали можна шукати в архівах Нової Зеландії, а також Австрії, Данії.. А  “живими” архівами є такі слова: ”  у  моєї тітки є такі  фото, а у мого вуйка є старі знимки”…Ото  і є живий  архів. Ще є  спогади, про  які рідко  хто  тепер  питає старих  людей…

ЩО НАЙБІЛЬШЕ ТЕБЕ ЦІКАВИТЬ В СТАРИХ СВІТЛИНАХ?

Було б добре якби молодь цікавилася своїми предками, навіть деколи місцеві жителі за старими світлинами згадують своїх рідних,згадують  роботу на бутинах, як переганяли дараби, пасли овець на полонинах, починають розказувати кожен якийсь свій епізод. Тут мені особливо цікаво би було, щоб такі ситуації використоввали студенти-історики чи краєзнавці, адже це безцінний в часі матеріал для написання художніх чи історичних, чи документальних матеріалів. В багатьох школах Гуцульщини вже використовують світлини в навчальному процесі, наавіть в одному з франківських ліцеїв – так мені сказали по секрету – використовуються світлини з мого архіву. Це тішить, проте це поодинокі випадки, а час іде, розумієш, все зникає: і люди, і знимки..

Бо без минулого як зробити порівняння минулого Світу і теперішнього? Я б так не зміг.. Мене цікавлять люди, вирази лиця. Якщо добре приглянутися на руки, одежу то можна догадатися як вони жили, в яких умовах, споруди, церковці, більшість яких вже немає. А місцевість, в багатьох районах важко тепер впізнати…А за світлинами, хоч і приблизно, можна визначити що було і як.

ЯКА В ТЕБЕ КОЛЕКЦІЯ?

В основному, в мене в колекції – повний гармидер…Але вже поволеньки наводжу лад. Стараюся шукати світлини, починаючи з Яремчанського, Верховинського районів, окремі збірки маю з  Лемківщини і Бойківщини.  Загалом маю багато матеріалу, але за всім не вгонишся. Треба щось одне. Але я не годен спинитися ( сміється – авт.)якщо щось цікаве попадає на очі, то все-одно  запливає на мій комп”ютер.. Якщо говорити цифрами , то маю десь понад 10 тисяч знимок, от, наприклад, лише відносно Першої світової – їх біля 700..Вони всі в мене на сторінці Фейсбук –  окремим альбомом,  хто хоче – може переглянути, А також можна мої роботи дивитися на цьому сайті.

ТВОЯ РОБОТА ДОПОМАГАЄ ЛЮДЯМ ?

Буває так, що деякі світлини можуть бути в єдиному екземплярі. Якось написала мені одна жіночка, яка впізнала свого родича, під час окупації Станіславова. Він віз кіньми на спеціальному фіакрі німецького солдата на цвинтар. Як вона сказала що була одна світлина у її сестри, і світлина згоріла при пожежі. Вже вважалася втраченою. А тут, через купу років вона побачила світлину..І мені приємно, і жіночці радість.

ЗНИМКИ, СТАРИЙ СТАНІСЛАВІВ…ЯКІ ІСТОРІЇ ТАМ ЗУПИНЕНІ?

Світлини Станіславова? Мене зацікавили якось світлини обстрілу міста під час Першої світової. Як центральна частина міста була повністю знищена, як потім місто відбудовувалася…Ще маю збірку газет “Кур”єр Станіславовський”. Там є багато цікавих подій які відбувалися в нашому місті. Часто спілкуюся з франківцями і знаю, що дехто має  дуже багато старих фотографій, але тримає для кращого випадку, а деякі люди викладають їх в авторських працях і не афішують. Хоча якщо чесно сказати, у багатьох містян є серйозні заначки з світлинами, про які вони вже і забули..

 

Нагадаю, що я маю ще велику колекцію старих газет, так звана Станіславська хроніка.. Мені розказували, що в Станіславові, 1904 року, в ночі з 28на 29 липня, невідомі проникли до помешкання Баннера, продавця-гендляра муки,яке знаходилося по вулиці Кривій (перший поворот праворуч якщо їхати по Мазепи) і скориставшися блаженним сном недавнопобраних молодят, а ще допомігши їм досягти найвищого блаженства з допомогою хлороформу, витарабанили “все до нитки” з помешкання. Ранком, коли молодята прокинулися то з великим здивованням оглядали пусті стіни колись багатого помешкання..От до чого довело вечірнє кохання… Поліція підтвердила-вкрали все…Ось, наприклад,  з такої газетної історії можна пазл за пазлом складати справжню картину життя епохального Франківська.

 

ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ СВІТЛИНИ.

Досить є цікавою історія віадуків у Карпатах. Багато людей стверджує, що найбільший віадук знаходиться в Ворохті. Показують матеріали, виміри, стверджують, що їх віадук є найбільшим. Але це неправда. Одна старенька світлина, початку 20-того століття, повністю змінила ці думки і  я зрозумів, що найбільшим був віадук все-таки в Яремчу…Правда, від нього залишилися тільки спогади.

Фактично, фотографії ці для мене всі цінні, показують як з часом міст руйнувався, перебудовувася, знову ставав таким як був, а в 1944 році був підірваний і вже не відреставрований. Тепер є той, по якому ми  ви їздимо, і біля тунелю теж..А шкода, що не реставрований.

Є світлина 1913 року з точними даними віадука..

 

А це-стара знимка Ворохтянського моста:

На інших в мене деяких світлинах є залишки мурів-бастіонів нашої фортеці. Яка ж би була цікава тема для екскурсій, археологічних розкопок.. А тепер на цьому місці стоїть “білий дім”..Як копали котлован під “Командний пункт ” , а тепер “білий дім”, то натрапили на залишки мурів, підземні ходи, які служили сполученням між бастіонами, старовинні водовідводи, все було знищене, а так як об”єкт мав бути секретним, то археологів так і не допустили..Такі часи були..

 

А якщо взяти пивзавод в Станіславі?? Дуже багато не збереглося..То тема “вічна”,  і не тільки для нашого міста.

У привілеї Андрія Потоцького від 7 травня 1662 про надання Станіславову Магдебурзького права є такі рядки: «На передмісті дозволяю будувати броварні, солодовні, винокурні, маєтки, на що кожному будуть виділені ділянки». Через 105 років (1767 рік) в Станіславі було зведено пивоварний завод. Тоді були побудовані дві будови (варильний і солодовий цехи) для виробництва пива

 

У 2012 році ТзОВ «Будівельна компанія «Галицька» стало правонаступником ТОВ «Гаразд України». Через п’ять років (27 листопада 2015 року) департамент містобудування та архітектури надав Будівельній компанії «Галицька» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вулиці Новгородській на реставрацію та пристосування солодового цеху пивзаводу під заклад виготовлення та споживання пива «Станіславська броварня».Отака то халепа, що зветься реконструкція.

МРІЯ РОБЕРТА ЕРІКА?

А мрія моя –  побувати на всіх вершинах Карпат, знайти щось цікаве в ущелинах Карпат і побувати на Мачу-Пікчу…

ІДЕАЛЬНА ПАРА, ЯКА ВОНА?

Ідеальна жінка-це жінка яка любить справу ідеального чоловіка і вночі не заважає мріяти про мандрівки…А чоловік –  це така персона, яка обзавелася сім”єю, дітьми і на то все дивиться з високої гори…А якщо вони двоє мають однакове захоплення. яке їх зближує, то це вже ідеальна пара..

 

                                                                                                                                                                                                      Розмовляла Власта ВЛАСЕНКО

 

Читайте також:ГУЦУЛЬСЬКІ ЗҐАРДИ: РІВНОРАМЕННІ ХРЕСТИ ЧИ ТАЄМНИЧІ ЗНАКИ СВІТЛА І СТИХІЙ?

Підписуйтесь на наш канал у Telegram та наші сторінки у Facebook, Instagram і Twitter. Щоб першими дізнаватися про головне, що відбувається в Івано-Франківську, області, Україні та світі.

При використанні будь-яких матеріалів інтернет видання гіперпосилання на конкретну новину чи матеріалів не нижче другого абзацу. Передрук матеріалів без погодження редакції забороняється.
&nbsp

Редакція WestNews

Україна, Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 56
Прес-релізи: westnews.ua@gmail.com
Email редакції: editor.westnews@gmail.com

Підпишись

Розробка та дизайн:


X