Тайна моєї паски

Власта ВЛАСЕНКО письменниця 26.04.2019, 12:21 

В куфрі в коморі – мені нові мешти. Як нема баби, то я їх нюхаю і міряю. То на Великдень. Через мешти я розумію, що Великдень – то коли всього щедро є.

Старі пірвані сандалики сидє на порозі, їх круглі писочки потупились в підлогу. Ставлю їх аж на піч, високо щоб. Їх смуток не меншає. Але я не годна здоймити нові. Вони такі переможні, такі обіцяючі радість зустрічі з дорогов! Божа Мамка гладит мене по голові з образів. Скоро і моя прийде. І ще будут білі колготки і плащик в клітку.
– Ну що то є за ікес нетерпенне, здойми вже тото, – баба Явдоха сміюцці і тоже гладіт мене по голові. Баба підозріло добрі, але це ще раз підкреслює мені Великдень.
– Іди дров внеси, і яйці озми з курника, але не кігни всі, льопавки послухай!
Гніздо хвалицці – осьмеро яєць і ще теплі пера… ХилИть, хилИть – теліпаю коло вуха, слухаю. Нема льопавок. «Ну дик-кудкудак», – курка свідома своїх дій і виробничо гордо квокає.
Велика миска на столі. Таїнство зачинаєсі пополудни.
Баба перебираюцці в чисте, миют руки. Баба вічитали оченаш і будут місити паску.
Мені завєзуют штапельову фустинку по-молодицьки. Баба запускают руку в муку, сонячний промінь тримає край миски, я лию молоко на сонце і на бабині руки, баба місять місяць, зорі, сонце, пупінки з цвітом, яблука з черешнями, ангелики підливают сік з трави, жовтки заходять як девять планет. З сухого робиться мокре, з мокрого – туге, з білого-жовте, з жовтого – кругле, з круглого – живе…А баба місять, місять, стіл хитається. Я дивлюся через вікно чи не капає з стріхи. Баба казали, шо місити треба, доки не капне. Бабине чоло в росі.
Марлі накриває бабине тісто, і в хаті стає тихо. Ангелики сплє на лаві.
Пічні челюсти отворені, жар, попіл, в попелі грань. Догарає. Жде…
Я тачєю воривочки і роблю горобців з гвоздичними очима. Баба нарізают ружі, листки і заплітают коси, а я теплі пера мачєю в яйце і мащу горобців з ружками.
Бритванки повімащувані оливами. Баба укладає в них паски як дітей в лужечко. В хаті пахне людським тілом і божов глинов. Ми несемо бритванки з життям в піч.
Челюсти замкнулисі, двері – на клямку: не мож ні віходити, ні заходити.
І я вбуваю пірвані сандалики…

26.04.2019, 12:21 

При використанні будь-яких матеріалів інтернет видання гіперпосилання на конкретну новину чи матеріалів не нижче другого абзацу. Передрук матеріалів без погодження редакції забороняється.
&nbsp

Редакція WestNews

Україна, Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 56
Прес-релізи: westnews.ua@gmail.com
Email редакції: editor.westnews@gmail.com

Підпишись

Розробка та дизайн:


X