Тільки кохання між нами: відомі франківчани розповіли, як зустріли своїх коханих

301

“Тільки кохання між нами, ти мені крила даруєш…” – знайомо, правда? Ви, мабуть, зразу наспівали мелодію цієї пісні та згадали про своїх коханих.

Нахлинули такі теплі та романтичні спогади – перший погляд, поцілунок, освідчення… А до чого це ми? Так ж незабаром День Святого Валентина, інакше кажучи, День всіх закоханих. Ось, і відомі франківчани поділилися з WestNews своїми романтичними спогадами. Робіть собі гарячий чай, відкривайте коробку цукерок, кличте коханих і насолоджуйтеся щирими та теплими історіями.

Про знайомство з дружиною і сімейне життя, нам люб’язно погодився розповісти  Андрій Долик, він же “Східний Вовк“. Все починалося завдяки, чи/або через війну. Перший раз боєць зустрів свою майбутню дружину Алісу на заході “Війна як фатум”, і зразу там вирішив – це його жінка. Згодом Андрій приїхав на ротацію на Різдвяні свята. Приїхав до офісу, де перебували бійці та побачив оголошення, де волонтери робитимуть власноруч ангеликів. Там доля дала ще один поштовх закоханим – дівчата-волонтери запросили Андрія на коляду. Він погодився, відколядував і знову поїхав захищати одну із найважливіших жінок у житті кожного українця – Батьківщину. Розпочалися телефонні дзвінки, спілкування, потім вона приїхала з волонтерами до Андрія під Волноваху.

“Коли ми, ще тоді, ходили колядувати, я казав: “То все, то є моя жінка”. Вона з цього сміялася, а потім ось і приїхала до мене, ми тоді під Волновахою стояли. Ми просто з нею на одній хвилі. В даному випадку – це реально моя друга половинка, це якраз те, чого мені не вистачало в моєму житті, щоб відчувати себе щасливим. Це та людина, яку я шукав все життя, яка мене доповнює на всі сто відсотків і я знаю, що так само доповнюю її.”

Андрій зізнається, хоч і каже, що трохи соромно про це говорити, але дивує свою дружину квітами. Він додає, що його кохана – одне єдине чудове диво у його житті.

“Дуже рідко дарую квіти. Коли я просто так приношу додому квіти, то це для неї сюрприз.”

На просторах інтернету нам вдалося знайти історію кохання міського голови Івано-Франківська, Руслана Марцінківа та його дружини Оксани.  Познайомилася пара на дискотеці. Спочатку між ними зав’язалась дружба, були романтичні побачення та прогулянки. Тоді і почали зустрічатися. Вже по закінченню Інституту вони вирішили одружитися. Руслана відразу направили до Харкова працювати. Оксана поїхала за ним. Там пара прожила близько року. Було важко, як не як, велике місто, жодних знайомих. До того ж Оксана відчувала ностальгію за рідними і друзями. Такий ритм життя спонукав чоловіка взяти відкріплення. Тому вони повернулись до Івано-Франківська. Зняли однокімнатну квартиру, і так почалось спільне життя тут. З часом у них народився синочок Святослав.

“Він освідчився просто. Ми прогулювались вулицею і він зробив мені пропозицію. Я була ошелешена – зовсім не очікувала. На той час мені інше було у голові. Будувала власні плани, думала про кар’єру, була сповнена амбіціями. Але така несподіванка стала найкращою роботою мого життя.”

Сімейну історію розповіла нам і директор “Школи леді” та власниця модельного агентства “Ювента” – Тетяна Терсенова-Заводовська. Свою історію знайомства називає простою – вона відвела собаку підрізати нігті, і там зустріла його – того з ким провела вже 28 щасливих роки. Відома франківчанка розповідає, що знайомство з чоловіком було прозаїчне, а кохання було з першого погляду, але з боку чоловіка. Пані Тетяна не могла прийняти це кохання – в той момент у неї вже була дитина, а також роль відігравав і вік, адже жінка старша від чоловіка. Проте він не здався – цілих сім років добивався серця коханої жінки. І добився, від такої наполегливості не встояла б жодна жінка – пані Тетяна здалась. Проте сама у кохання з першого погляду не вірить. Вважає, що кохання у багатьох плутається із пристрастю, тому і шлюби розвалюються. Але тим не менш вірить у ту “хімію”, про яку так часто говорять, і в те, що протилежності притягуються.

“Мені чоловік дарує квіти з приводу і без – завжди повертається із відрядження з букетом. Ми з чоловіком також зовсім різні – я прагматик, а він спокійний, врівноважений – ну повна протилежність мені. А от за 28 років ми ні разу в житті не посварилися. Я вважаю – для чого сваритися, будь-яке питання можна вирішити. Якщо я сварюся з людиною, то я її не люблю, я не хочу з нею жити. От буває посварилися і кажуть: “Я з ним не розмовляю, їсти не готую!” – от для чого таке робити? Бувають образи, але ти зобов’язана виконувати свої обов’язки. Я не знаю як це сваритися.”

Пані Тетяна розповідає, що робить все, щоб її чоловік відчував тепло, любов і піклування. Франківчанка не пригадує такого випадку,  щоб чоловік не сказав їй дякую після їди. Коли він приходить додому з роботи, то завжди каже: “Боже, як дома добре”. Тому, що він завжди приходить в чисту і прибрану квартиру, де завжди пахне пиріжками та смачно їжею.

“За 28 років він ні разу не спитав: “Де мої шкарпетки і що мені одягнути?”. Він знає, що все висить випране і випрасуване на своєму місці. Починається все з таких дрібниць – прийшов вечері додому і нема що їсти, дружина – лінива, зранку немає чистих носків чи сорочки. Є дрібниці через, які сваряться все життя, до прикладу, чого ти кинув носки. Я ніколи за це не сварюся, беру і прибираю – мені простіше це зробити ніж сваритися і скандалити. Сімейне життя не проста річ і тут, ти або розумна людина і хочеш вибудувати гарно своє життя, або ти дурак і йдеш на принципи. В сімейних стосунках, де починається принципи, закінчується любов і сім’я.”

Також пані Тетяна поділилася ще однією не менш цікавою та романтичною історією – це знайомство її сина та невістки.

“Коли моя невістка і син були в 10 класі, вона йшла на день народження з букетом квітів. І, переходячи дорогу, побачила молоду маму, яка з’їжджала з колясочкою з тротуару. Дитина не була пристебнута і почала випадати з неї. Вона кинулася на цю коляску, зловила на льоту дитину і весь її букет зламався. Це ж школярка, звідки гроші зайві, йде на день народження, а поруч йде молодий і гарний – бачить дівчина плаче, а в руках зламаний букет. Він вирішив купив інші квіти і подарував їй. Так вони познайомилися і 25 років разом. “

А от Володимир Боришкевич, капітан МФК “Прикарпаття”, вважає, свою історію кохання досить таки стандартною. Адже за його словами перебіг всіх подій у їхніх стосунках відбувався, як у всіх людей. Спочатку випадково зустрілися, потім два роки не виходили на контакт, а вже згодом знайшли один одного у соціальних мережах.

“В нас все було дуже просто – зранку запропонував руку й серце, а вона відразу погодилася. Стараюся свою дружину дивувати, робити щось приємне, до прикладу, зараз замовив їй новий телефон на День Святого Валентина. Це свято святкуємо, але вдома, ніде не ходимо, бо діти – вже друга малеча в нас народилася. Напевно вже нікуди не вийдемо – в кафе чи ресторан. Але тим не менш не забуваємо про себе – в нас є дідусі, бабусі з якими можемо залишити дитину. Приїдуть чи відвеземо і посидять, зараз, правда, треба вже з двома сидіти. Та й так десь можемо піти прогулятися, піти до когось на весілля чи день народження, в кіно сходити. Правда дуже вже давно не були, не такі любителі. Був час літали на море, хотіли летіти зараз десь, але дружину не пустили б літак, в силу вагітності. Переважно відпочиваємо і щось святкуємо вдома, в колі друзів чи родини.”

Найбільший подарунком і дивом від дружини Богданни для Володимира те, що вона подарувала йому другого сина. Більше, за його словами, від неї не потрібно ніяких подарунків. Всі говорять, що подружжя збирає футбольну команду. Але, насправді, Володимир розповідає, що діти будуть самі вирішувати, ким вони хочуть бути.

“Я хотів би, щоб вони грали футбол, але наполягати на цьому я не буду. Я знаю, яка це важка праця. Якби діти грали футбол, то хотілася щоб вони досягали кращих результатів ніж я і тоді, я б був найщасливішим батьком на світі.”

А ще свою свою історію розповів нам Олег Соловей, заслужений тренер України. Познайомились вони з дружиною, коли вона прийшла записуватися до нього на тренування. Ось так і займалися-займалися, згодом зблизилися і закохалися. Сам Олег сміється, що пропозицію руки й серця зробив дуже оригінально – на вулиці після тренування, коли йшли додому. Тоді йому було 20, а майбутній дружині Катерині – 19. Подружжя дуже багато часу проводить разом і вважає, що це одна велика справа, яка їх обєднює.

“Буває, але рідко, що сваримося через роботу. Переважно сідаємо ввечері – обговорюємо тренування, спортсменів , змагання. Негативні моменти виникали, коли дружина була ще діючою спортсменкою. В плані того, що вона не хотіла підкорюватися мені, як тренеру. Хотіла, щоб на тренуваннях увага була більше до дружини, ніж до спортсменки.”

Подружжя кожного року святкує День закоханих і дарує один одному символічні подарунки. Також спортсмен додав, що варто займатися спортом, адже він об’єднює і дає позитивну енергію.

На кінець хотілося б процитувати рядок великого поета Івана Франка: “Любов не залежить від нашої волі, приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини.”

День Святого Валентина звісно ж приємне свято, але не варто кохати і дарувати подарунки своїм любимим лише цього дня. Посміхайтеся, цілуйтеся і даруйте подарунки своїм коханим щодня. Не важливо, що це буде, чи шикарний букет, чи звістка про майбутнє батьківство. Пам’ятайте, любов не приходить лише в цей день, вона живе вічно. Кохайте і будьте коханими!

Підготувала Люся ГРИБИК

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Подарунки до Дня святого Валентина, або Чого ж хочуть дівчата?

Підписуйтесь на наш канал у Telegram та наші сторінки у Facebook, Instagram і Twitter. Щоб першими дізнаватися про головне, що відбувається в Івано-Франківську, області, Україні та світі.

 

Коментарі:

Comments are closed.




Новини за датою

Травень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Кві    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  

Вибір редакції

Загрузка...
111 queries in 2,013 seconds.