WestNews.com.ua

Вишиванка за колючим дротом, – Володимир Гарматюк поділився спогадами свого дідуся, політв’язня з Коломиї Зеновія КАРАСЯ

21.05.2020, 18:47  |  Автор:   Власенко Власта

Не викладатиму свого фото у вишиванці з нагоди її міжнародного дня. Хоча маю кілька вишиванок, вишитих мамою. Раніше мені їх вишивала бабуся. Одягти сьогодні вишиванку не так вже й складно, жодного в тім геройства чи досягнення – з огляду на те, кого сьогодні можна побачити у вишиванці (а позавчора  –  в трусах в ополонці), – пише на своїй сторінці відомий івано-франківський журналіст Володимир Гарматюк в спогадах про свого дідуся, політв’язня з Коломиї Зеновія КАРАСЯ.

Однак одне фото все ж хочу показати. Це фото зроблено в малій совєцкій зоні Іркутської області. Тайшет. 1958 рік. Я навіть не знаю всіх людей на цьому фото. Дідусь (крім себе) підписав ще двох – в другому ряду посередині Богдан Маслій з Лучинець. В першому – зліва Зеновій Карась, Солтис..

Світлина від Володимира Гарматюка.

Випереджаючи провокативні питання, як це вже було з попередніми дописами, коли мудрагелі виписували, що “непогано виглядають”, а також пояснюючи, як в концтаборі можна було зробити фото у вишиванці, подам коментар самого Зеновія Карася: “…в часи Хрущовської «оттєпєлі» режим послабили і навіть дозволили заснувати гуртки самодіяльності, то участь у них брали здебільшого латвійці і естонці – в інструментальних і українці – в хорових і драматичних гуртках. Першу п’єсу, яку було поставлено в зоні 019 на Тайшетській трасі, була Гоголева «Ніч перед Різдвом». А Василеві Барвінському було дозволено створити камерний оркестр і з ним поїхати в жіночу зону в Потьмі, де перебувала його дружина.

Все це існувало недовго, згодом режим знову посилили, «гайки закрутили» і гуртки розпустили. Все ж цілковито заборонити пісню не вдалося…”

Однак, була це така гра в добрую власть, в равноправіє і паддєржку культури всєх нацианальнастєй гамнанацинальнай родіни.
Насправді ж все було не так. За будь-який прояв національного українського духу, не контрольованої владою шароварщини, а справжньої самобутньої культури, власть савєтав жорстоко карала. Навіть вже тих, кого покарали – на зоні. І далі наступний спогад.

“В’язням навіть дозволили виготовляти музичні інструменти для своїх гуртків. Ми взялися робити бандуру. Якось на склад завітав начальник КВЧ (культурно-воспітатєльная часть) капітан Богдановський, який доволі ліберально ставився до в’язнів, бувало просив позичити йому почитати ту чи іншу книжку, які я отримував книга-поштою з Києва. Був українцем, хоч цього ніколи не підкреслював. Він добродушно привітався і, перекинувшись кількома жартівливими зауваженнями, запитав: «как двіґаєтся работа с ізґотовлєнієм вашей бандури?» І попросив її показати. Дуже обережно брав до рук кожну частину, оглядав, хвалив роботу, потім подякував і пішов.
Довідавшись по відвідини Богдановського, «наші бандуристи» почали обговорювати подію. Думки були різноманітними – від чорних до рожевих: «заборонять… а, може, запропонують серійний випуск…»

Через тиждень все прояснилось. На склад прийшли два надзирателі і забрали нашу бандуру в КВЧ. Ввечері після роботи покликали до Богдановського і мене. Основне питання було:

— Почєму імєнно бандуру, а нє друґой какой інструмент ви затєялі ізґотовлять?
— Такой вопрос можно поставіть по поводу любоґо музикального інструмента. Вибрал да и только, – відповів я.

Богдановський глянув на мене і без злоби продовжив:

— Я віжу, што на ету тєму с вамі бєсполєзно вєсті разґовор. Да в етом нєт нужди. Я прекрасно панімаю, што для вас бандура – ето часть історіі украінского народа. За ето вас глубоко уважаю, но как начальнік КВЧ должен вам запрєтіть продолжать работу над ізґотовлєнієм бандури.

Я ще намагався врятувати справу, закинувши йому, що деякі з наших в’язнів виготовляють скрипки, гітари і їм не заважають цим займатися у вільний час. На що він мені відповів:

— Я вам тоже нє запрєщаю ізґотавлівать любой музикальний інструмєнт, кромє бандури. Ето пріхоть нє моя, самі понімаєте…”

Отож, з Днем вишиванки, дорогі українці. Написав це не для того, аби збирати сумні лайки. А щоби пам’ятали, якою ціною.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Псевдособор у Львові…

Підписуйтесь на наш канал у Telegram та наші сторінки у Facebook, Instagram і Twitter. Щоб першими дізнаватися про головне, що відбувається в Івано-Франківську, області, Україні та світі.

При використанні будь-яких матеріалів інтернет видання гіперпосилання на конкретну новину чи матеріалів не нижче другого абзацу. Передрук матеріалів без погодження редакції забороняється.
&nbsp

Редакція WestNews

Україна, Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 56
Прес-релізи: westnews.ua@gmail.com
Email редакції: editor.westnews@gmail.com

Підпишись

Розробка та дизайн:


X