WestNews.com.ua

Ювелірні таємниці “золотих” майстрів Івано-Франківська. ФОТО

30.01.2020, 15:01  |  Автор:   Колибаб‘юк Тетяна

31 січня – День ювеліра.  Ювелірство – це одна з найдавніших, проте, затребуваних професій, адже люди завжди любили прикрашати себе чимось цікавим і дорогим, коштовним і “вічним”. Саме до такого “вічного” і належить золото – матеріал, з яким треба вміти працювати, мати не лише технічні вміння, а й вміти тонко відчувати красу металу, знати необхідні художні способи для його обробки. Говоримо з двома ювелірами Івано-Франківська – Віктором та Ігорем – про тонкощі професії, таємниці процесу, зарплати і “золотих” клієнтів.

Я завітала в “Ювелірну майстерню” на вулиці Грушевського 22а,  не повідомляючи та не домовляючись про візит, очікувала і на відмову, адже не кожен готовий раптово впустити сторонню людину за лаштунки під час робочого процесу. Власники  майстерні  – Ігор та Віктор, що працюють вже понад 37 років –   завжди  раді гостям.

Той, хто не хоче ділитись і показувати те, що робить, не любить свою професію на всі 100%.

Ігоре, як Ви стали ювеліром? Ким хотіли стати в дитинстві?

Ким я тільки не хотів стати: космонавтом, воєнним… Можна перелічувати всі позитивні професії, які були у СРСР, бо народився і зростав саме за того періоду. Починалось все з художньої школи, потім – Косівський технікум декоративно-прикладного мистецтва, проте я не здобував спеціальності ювеліра, в моєму дипломі в графі “спеціальність” написано “художня обробка металу”. Згодом я  закінчив інститут і маю педагогічну освіту. Так склалося в житті, що деякий період ми з Віктором працювали ковалями, потім  –  10 років у школі вчителями образотворчого мистецтва та праці. Спеціально на ювеліра я не вчився, не було на час моїх навчань таких інституцій, як зараз, наприклад, в Києві у якомусь з закладів є факультет, на якому фахово вчать  ювелірної справи.

Який спеціаліст буде «кращим»: той, хто здобув вузькопрофільну освіту ювеліра чи той, хто має художньо-прикладну освіту?

Є ювеліри-художники, а є ті, які можуть просто щось ремонтувати.

У нас в дипломі записано “ювеліри – модельєри”, тобто, ми вміємо створювати свої авторські прикраси, що успішно і робимо. Багато людей виконують шаблонну роботу, а ми працюємо без ескізів, можемо робити повністю авторський виріб. Ні в якому випадку не хочу принизити фаховість таких спеціалістів, адже художниками не кожен може бути. У нас, крім прикладної освіти, є і художня, тому ми можемо створювати щось особливе. Не обов’язково в житті будеш робити те, на що вчився. У нас була одногрупниця, яка вчилась на “кераміці”, а зараз успішно “працює зі шкірою”. Іноді життя змушує працювати у різних напрямках.

Як так вийшло, що після тривалої роботи педагогами Ви все ж стали ювелірами?

– Самі розумієте, як буває:  тоді ми заробляли мізер –  7 доларів у місяць,  і позаяк  могли реалізувати себе в іншій сфері і мати кращу фінансову винагороду, то ми обрали інше. Колись пробував працювати вдома: робив різне, навіть оформлював зовнішню рекламу, займався ковальством.  Я любив ювелірну справу, займався нею вдома, не працював офіційно, просто створював якісь свої маленькі вироби, які подобались близькому оточенню. З Віктором завжди були на зв’язку, обговорювали робочі питання, ділились думками та ідеями. Навіть був такий час, що я розводив акваріумних рибок і продавав їх, щоб якось матеріально підтримати себе. Тоді було важко вижити. Але в ті важкі часи ставало все очевидніше, що  ювелірство давало більший заробіток порівняно зі школою.

І уже одразу після таких висновків Ви відкрили власну майстерню? Яка сума витрачається щомісячно на податки та інші витрати?

Ні, ми працювали в різних роботодавців, а уже зараз створили власну майстерню, орендуємо приміщення. Щомісяця сплачуємо 3000 грн. за оренду, 1500 грн. податків, та стільки ж за комунальні послуги.

Як оціните рівень ювелірства в Україні порівняно з Європою?

Я не можу давати оцінку, тому що треба володіти інформацією. Але я знаю, що у нас є дуже потужні ювеліри, які мають світове ім’я. Це ми тут, як у “провінції”. На основі своїх “франківських” знань я не можу судити про всю країну, проте, у “наших” є успіхи. Підписаний у соцмережах на багатьох закордонних майстрів, переглядаю вироби, технічну сторону виконання, художній підхід до цієї справи, подобаються роботи англійця Andrew Berry , у нього цікаве бачення.

Як ця професія впливає на Ваш спосіб і ритм життя?

Кожного дня я працюю приблизно по 10 годин, вихідний тільки в неділю. Хочеться іноді відпочити, напевно у кожної людини так. Родина ставиться нормально, для того вона і створюється, щоб жити в розумінні один з одним. Трохи шкідлива професія для здоров’я: увесь час дихаєш випарами металів, зір падає ну і, звичайно, – руки – вони у нас завжди брудні. Але різні “мінуси”є у всіх професій –  навіть сидячи за комп’ютером можна зіпсувати здоров’я.

Дружина теж працює, бачимось ввечері, син працює в Києві і заробляє, до речі, значно більше, ніж я. Всі звикли до такого життя, але ні мої діти, ні діти Ігора не хотіли б працювати у цій сфері, руками багато не заробиш, це дуже важко.

Мусиш працювати кожного дня, будь-який пропуск це для тебе мінус, бо робиш все для себе.

Любите носити ювелірні вироби?

Якби не був ювеліром, то напевно б любив, а так, то для себе щось створити і потім носити немає часу і можливості. В основному, завантажений роботою, є речі, які подобаються, але на них все немає часу.

Бачите мене? Жодного ювелірного виробу, ніколи не носив і не можу пояснити чому.

Як правило, ми таке не любимо, хоча завжди є вийнятки –  маю знайомого, який весь “обліплений”, каже, що йому це подобається і з великим задоволенням носить.

Варто починати працювати у цій сфері? Чи все ж професія достатньо важка і можна обрати щось краще?

Починати варто у любому випадку, якщо є бажання. Не обов’язково це стане вашим фахом, може залишитись на рівні хобі. Згадую ті часи, коли це було моїм хобі, то я отримував більше задоволення, ніж зараз. Зараз – це рутинна робота, а тоді – просто задоволення.

Це дуже цікава професія, хто колись працював ювеліром, то йому буде важко залишити це, бо це цікаво, це “затягує”.

У ювелірстві є якісь мінуси особисто для Вас? Який вид роботи любите найбільше?

Великий мінус, що за роботу важко взятись. Спочатку обдумуєш, не знаєш як зробити краще, а коли уже визначишся, то технічний процес йде швидко. Найскладніше придумати, змоделювати, а втілити в життя не так вже і важко. Більше мінусів не знаходжу, хіба що чисто “технічно”- це постійний поганий стан наших рук.

Найчастіше до нас звертаються з замовленнями ремонтів  виробів, ніж з проханням виготовлення чогось індивідуально. Але я не можу сказати, що щось люблю робити більше, а щось- менше, бо і те, і те- складові моєї роботи.

Де можна купити спеціалізоване приладдя для ювелірної справи?

Зараз є спеціалізовані магазини, а от колись було складно: приїжджали торгові агенти, які розповсюджували імпортний інструмент, бо “нашим”, на жаль, працювати не можна (робота точна і це потребує відповідних інструментів). Зараз все доступно в магазинах.

Для своєї роботи ми замовляємо приладддя онлайн на сайті “Галицькі золотарі”, там спеціалізована продукція для ювелірів: інструменти, каміння, абсолютно все, що потрібно. Приблизний чек 500-1000 грн. за одну покупку, цього разу замовили те, що закінчилось, але загалом вся продукція звідти.

Розкажіть про процес створення  виробу, з чого все починається? 

Є воскова модель, яка формується, заливається гіпсом, виплавляється в пічці, а згодом робиться заміщення воску золотом, а потім  –  просто полірування чи  вставляння камінців як фінальний етап. Якщо потрібно зробити копію, то використовується резина, вона як пластилін: туди поміщається виріб, нагрівається і робиться відбиток, а потім така ж послідовність дій як у першому варіанті. Якщо працювати, не відволікаючись, то за три дні реально зробити виріб і віддати його клієнту. Але ще потрібно не забувати, що виріб після цього відправляється у пробну інспекцію, де визначають вміст того чи іншого метало і кладуть на виріб пробу, якій він відповідає. Це забирає час і має свою ціну.
Ми працюємо з “давальницької” сировини на відповідальність клієнта, підозрілий “лом”, а особливо, коли його багато, ми не приймаємо –  можуть принести крадене золото, а нам на старість років проблем не треба (Сміється. – авт.)

Побутує думка, що це високооплачувана професія, правда?

Абсолютно ні. Штукатури і автомеханіки більше заробляють, ніж ми. В більших містах є ювеліри, які роблять свої ювелірні салони, створюють власні бренди. У них є більше персоналу, можливостей і відповідно більше заробляють.

У кого які потреби:  хтось скаржиться, що мало, а хтось задоволений життям.

Раді поділитись досвідом з молоддю, у Вас бувають учні?

Якщо хочуть, то звичайно. Ми б не проти вчити інших, але зараз немає місця. Колись у нас був глухонімий учень, ми вчились з ним спілкуватись, вчили його цієї справи “з нуля”. Працювали з ним приблизно пів року, але так склалось, що надалі його робота в цій сфері не продовжилась.

Як знаходите підхід до клієнтів?

 Ми переважно з жінками спілкуємось –  робота з дітьми і жінками дуже схожа (Сміється. – авт.)

В цьому нам допомагає педагогічна освіта. Це нескладно, особливих секретів немає. Бувають незадоволені клієнти, без цього ніяк, всім вгодити неможливо. Жінки часто уявляють одне, а виходить інше. З цих ситуацій вихід простий- віддаємо ту кількість дорогоцінного металу, який був наданий на початку і прощаємось. Єдиний недолік, що клієнт втратив час.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Свідомий характер формується вже в студентські роки”- теперішні і колишні студенти про найавантюрніший період в житті. ФОТО

Підписуйтесь на наш канал у Telegram та наші сторінки у Facebook, Instagram і Twitter. Щоб першими дізнаватися про головне, що відбувається в Івано-Франківську, області, Україні та світі.

При використанні будь-яких матеріалів інтернет видання гіперпосилання на конкретну новину чи матеріалів не нижче другого абзацу. Передрук матеріалів без погодження редакції забороняється.
&nbsp

Редакція WestNews

Україна, Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців 56
Прес-релізи: westnews.ua@gmail.com
Email редакції: editor.westnews@gmail.com

Підпишись

Розробка та дизайн:


X